розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов’язання перерахувати основну та додаткову пенсію, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов’язання перерахувати основну та додаткову пенсію.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 було частково задоволено позов ОСОБА_4 Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області в перерахунку пенсії ОСОБА_4 та зобов’язано перерахувати основну та додаткову пенсію відповідно до статей 49, 50, частини 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_4 з 01.08.2008 із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії –із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які тратили працездатність. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до підпунктів 12,13,14,15,17 пункту 28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) з 01.01.2008 внесені зміни, зокрема, до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , підпункти 12,13,14,15,17 пункту 28 розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 22.05.2008 відповідач був зобов’язаний перерахувати пенсію позивачу, виходячи із розмірів, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції закону від 28.02.1991 (796-12) .

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов’язання перерахувати основну та додаткову пенсію –без змін.