Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2008 року № 0000451722/0 та № 0000461722/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 року позов задоволено та визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Дергачівська МДПІ Харківської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дергачівською МДПІ Харківської області було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 04.05.2006 року по 30.09.2007 року. За результатом перевірки було складено акт № 352/17-209/101/2900805676 від 26.03.2008 року, згідно якого позивачем порушено вимоги п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 10.2 ст. 10, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) та ст. 1, ст. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98). Порушення, на думку відповідача виявилось у не реєстрації ФОП ОСОБА_4 платником податку на додану вартість та неналежному ведені обліку доходів та витрат, а саме: невідповідність фактично отриманих сум доходів та витрат з даними книги обліку доходів та витрат, суми валових доходів, зазначених у звітах платника єдиного податку та заявами платника єдиного податку, наданим до Дергачівської МДПІ Харківської області.

ФОП ОСОБА_4 не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2006 р. та січень-вересень 2007 р., чим, на думку відповідача, порушено п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III (2181-14) ).

Відповідачем за порушення п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР на підставі п.п. 4.2.2 "б" п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III було донараховано підприємцю ПДВ в сумі 176408,00 грн. Також, керуючись ст. 1 та ст. 5 Указу № 727/98 (727/98) у зв'язку з ненаданням до податкової інспекції декларації про доходи, які перевищують обсяг виручки, дозволений для здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування (500 тис. грн.) за підсумками 2006 р. та за 9 місяців 2007 р., а саме: за 2006 р. на суму перевищення граничного обсягу виручки від надання послуг, яка становить 18706,50 грн., з урахуванням сум валових витрат, донараховано податку з доходів фізичних осіб 1034 грн. За 9 місяців 2007 р., за відсутності законодавчих підстав здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, на суму валових доходів, фактично одержаних за 9 місяців 2007 р., з урахуванням витрат, донараховано податку з доходів фізичних осіб - 30204 грн., всього 31238 грн.

Судами встановлено, що згідно відповідних свідоцтв, позивач у перевіряємому періоді був платником єдиного податку. Відповідно п. 2.6 акту перевірки ФОП ОСОБА_4 у період, що перевірявся, здійснював експедирування вантажів, інформаційні та допоміжні послуги в сфері транспортування.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що, грошові кошти, які поступають на розрахунковий рахунок платників єдиного податку на підставі договору транспортного експедирування є транзитними, оскільки підлягають обов'язковій передачі третій особі та не є власністю цього суб'єкта, а тому ці кошти не є виручкою за надані послуги чи доходом суб'єкта підприємницької діяльності. А отже, вказані грошові кошти не входять до бази оподаткування єдиним податком. До складу виручки за надані послуги транспортного експедирування, згідно частини 8 ст. 9 Закону України від 01.07.2004 року №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", може бути включена тільки сума винагороди за надані послуги, а не всі кошти отримані за договором транспортного експедирування.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Так, Указом № 727/98 (727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98 (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).

З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом №727/98 (727/98) розмір виручки, повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців –платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків –передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено, з посиланням на первинні документи, обґрунтованість донарахування позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями у відповідних сумах, що ставить під сумнів висновки судів щодо об'єктивності та повноти встановлених фактичних обставин справи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2008 року по справі №2а-4938/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.