Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року

та постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07.05.2009 року

по справі №2-А-20/2009

за позовом ОСОБА_5

до Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області

про визнання неправомірними дій та проведення перерахунку пенсії, -

ОСОБА_5 звернувся до Великобурлуцького районного суду Харківської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання неправомірними дій та проведення перерахунку пенсії.

Позивач зазначив, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, встановленим ст. ст. 50, 54 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон України № 796-XII від 28 лютого 1991 року (796-12) ), а відтак просив перерахувати та виплатити йому основну та додаткову пенсії відповідно до вказаного Закону.

Постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача про відмову позивачу у перерахунку призначеної пенсії в 2008 році як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_5 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інваліду ІІ гр. відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України №1058-1У від 09 липня 2003 р. "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Стягнуто із Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області на користь ОСОБА_5 20 556 грн. 87 коп. різниці між основною та додатковою пенсіями, які слід було сплачувати йому за період із 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та фактично сплачуваними йому пенсіями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом II групи.

Розрахунок пенсії позивачу проведений, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) і становить 19,91 гривень.

Задовольнивши частково позов, суди виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 (523-97-п) .

Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є правильним.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно було здійснювати з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07.05.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року у справі № 2-А-20/2009 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.