Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2005 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р.

у справі №А-6/307

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімторг"

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімторг"(далі по тексту - позивач, ТОВ "Нафтохімторг") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Надвірнянському районі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської від 23.12.2005 р. у справі №А-6/307 (суддя Грица Ю.І.), яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. (головуючий суддя Марко Р., судді Бонк Т., Бойко С.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000452600/1 від 27.12.2004 р.

ДПІ у Надвірнянському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Івано-Франківської від 23.12.2005 р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі №А-6/307, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Надвірнянському районі підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2004 р. Надвірнянською ОДПІ, правонаступником якої є відповідач, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 49 717,50 грн., в тому числі: 33 145 грн. основного платежу та 16 572,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до Надвірнянської ОДПІ, скаргу позивача задоволено частково та 27.12.2004 року прийнято податкове повідомлення –рішення №0000452600/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5 940 грн., в тому числі: 3 960 грн. основного платежу та 1 980 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке і є предметом оскарження у даній справі.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Нафтохімік"за період з 01.04.2003 р. по 30.06.2004 р."від 15.10.2004 р. №718/23-30452212 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"не проведено списання простроченої кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності і не віднесено ці суми до валових доходів, у зв’язку з чим невідкориговано податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в березні 2000 року на підставі накладних №885 від 13.03.2000 року, №1207 від 15.03.2000 року позивач отримав від АФ "Нива"продукцію на суму 18 844,86 грн., проведено оплату на суму 18 466,24 грн., в наслідок чого виникла кредиторська заборгованість в сумі 378,62 грн. У вересні 2000 року на підставі накладних №72 від 18.08.2000 року, №76 від 26.09.2000 року, №77 від 05.10.2000 року та №78 від 11.10.2000 року позивачем отримано від ТОВ "Нафтохімремсервіс"продукцію на суму 30 520,16 грн., проведено оплату на суму 7 141,42 грн., в результаті чого виникла кредиторська заборгованість в сумі 23 378,74 грн.

За приписами п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"безнадійна заборгованість –заборгованість по зобов’язаннях, за якими минув строк позовної давності.

Згідно зі ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним під час здійснення позивачем господарських операцій, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами вірно встановлено, що по простроченій заборгованості в сумі 378,71 грн. термін позовної давності не минув, оскільки кредитор АФ "Нива"не пред’являв вимоги щодо погашення даної суми. По простроченій заборгованості у розмірі 23 378,74 грн. термін позовної давності минув 25.06.2004 року, оскільки 18.01.2001 року ТОВ "Нафтохімсервіс" надіслав вимогу щодо її погашення.

Враховуючи те, що оскільки строк позовної давності по зобов’язаннях позивача в березні 2003 року на суму 378,71 грн. та в вересні 2003 року на суму 23 378,74 грн. не минув, а заборгованість відповідно до зазначених правових норм, станом на вказані дати не була безнадійною, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Івано-Франківської від 23.12.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі №А-6/307 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Господарського суду Івано-Франківської від 23.12.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі №А-6/307 відхилити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської від 23.12.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі №А-6/307 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.