за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради на постанову Петровського районного суду міста Донецька від 9 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради (далі - УПСЗН) про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 –2008 роки, посилаючись, що їй, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи, належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Постановою Петровського районного суду міста Донецька від 9 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПСЗН у виплаті ОСОБА_6 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2008 роки та стягнуто на її користь зазначену допомогу в розмірі 4335 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень і ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІ групи.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

Щодо позовних вимог про стягнення щорічної допомоги за 2006 рік, то суди обґрунтовано відмовили в їх задоволенні з тих підстав, що на цей рік дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по виплаті компенсацій і допомоги у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена. Відтак, УПСЗН правильно нарахував та виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за цей період у розмірі, встановленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

У 2007 році УПСЗН виплачувало щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

На момент виплати позивачу у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив 400 гривень, а у 2008 році –515 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій УПСЗН та стягнення на користь позивача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами та дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими визначався розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розмір виплаченої їй грошової допомоги не відповідає розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому невиплачена їй в цей період сума допомоги підлягає стягненню у судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради залишити без задоволення, а постанову Петровського районного суду міста Донецька від 9 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.