Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради на постанову Петровського районного суду міста Донецька від 3 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради (далі –УПСЗН) про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, посилаючись, що йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Постановою Петровського районного суду міста Донецька від 3 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПСЗН у виплаті ОСОБА_6 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 –2008 роки та стягнуто на його користь зазначену допомогу в розмірі 3480 гривень.

В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень і ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи.

У 2007 –2008 роках УПСЗН виплачувало щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

На момент виплати позивачу у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив 400 гривень, а у 2008 році –515 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій УПСЗН та стягнення на користь позивача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 –2008 роки, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами та дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими визначався розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 –2008 роки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розмір виплаченої позивачу грошової допомоги не відповідає розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому невиплачена їй в цей період сума допомоги підлягає стягненню у судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради залишити без задоволення, а постанову Петровського районного суду міста Донецька від 3 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.