Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області (далі - УПСЗН), Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році, посилаючись, що йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову УПСЗН у виплаті ОСОБА_6 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та стягнуто з відповідача на його користь зазначену допомогу в розмірі 1305 гривень.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень і прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

У 2007 році УПСЗН виплачувало щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

На момент виплати позивачу у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив 460 гривень.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розмір виплаченої йому грошової допомоги не відповідає розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому невиплачена йому в цей період сума допомоги підлягає стягненню у судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.