розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок доплати пенсії, -

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ (796-12) ) має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Посилаючись на те, що зазначена доплата виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ (796-12) , позивач просив зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок цієї доплати.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року, позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області здійснити позивачу перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату.

Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року N 489-V (489-16) (далі – Закон N 489-V (489-16) ).

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39 Закону № 796-ХІІ, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"відповідачем щомісяця виплачувалася позивачу передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

При цьому ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Наведені обставини були правильно враховані судом першої інстанції, який дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову, з чим обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

В той же час судами попередніх інстанцій були допущені порушення правил застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення цього спору.

Так, частиною 1 статті 39 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, розмір якої у зоні гарантованого добровільного відселення становить дві мінімальні заробітні плати.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення доплати, розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.

Зокрема, статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"передбачено, що з 01 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати становить 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року - 420 гривень, з 01 липня 2007 року - 440 гривень та з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на наведені обставини і застосував для вирішення цього спору лише один розмір мінімальної заробітної плати, який діяв з 01 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року, а саме 440 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи та порушення ними правил застосування норм матеріального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України в зазначеній частині підлягають скасуванню, а справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.