Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області з позовом про визнання неправомірною відмови відповідача щодо невиплати пенсії та додаткової пенсії в розмірах, встановлених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов’язання відповідача провести відповідні перерахунки та виплати з 22 травня 2008 року.

Позивач зазначив, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача; зобов’язано відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії на користь позивача в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2008р., з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перерахунок пенсії здійснювати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .