колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права та перерахунок пенсії за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 липня 2006 року,

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є військовим пенсіонером та має статус учасника бойових дій, тому відповідно до пункту "г"статті 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на отримання підвищення до пенсії за вислугу років у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком. Проте Одеським обласним військовим комісаріатом позивачу виплачується підвищення до пенсії за вислугу років як учаснику бойових дій в розмірі 24,93 грн., а з 1 жовтня 2003 року –29,87 грн. Просив визнати за ним право на отримання підвищення до пенсії як учаснику бойових дій з 1 січня 2001 року; зобов’язати Одеський обласний військовий комісаріат перерахувати пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, яке визначити, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого відповідними законами України про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 - 2004 роки та Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , в розмірах: з 1 січня 2000 року – 324,84 грн., з 1 січня 2001 року –373,15 грн., з 1 січня 2002 року –402 грн., з 1 січня 2003 року –402 грн., з 1 січня 2004 року –427,03 грн., з 1 січня 2005 року –498 грн. та стягнути недоотриману суму пенсії за вказаний період.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 липня 2006 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2006 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_5, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, представник позивача просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. Одеським обласним військовим комісаріатом позивачу виплачувалося підвищення до пенсії за вислугу років як учаснику бойових дій в розмірі 24,93 грн., а з 1 жовтня 2003 року – 29,87 грн.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, передбаченого статтею 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та частиною 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", застосуванню підлягав саме розмір такого підвищення, встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року та від 3 січня 2002 року №1 (1-2002-п) , які відповідач і застосовував. А тому підстави для задоволення вимог позивача про перерахунок пенсії відсутні.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Згідно із пунктом "г" статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , пенсії за вислугу років учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2003 року № 1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенню зазначеної статті Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, передбаченого статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", застосуванню підлягав розмір мінімальної пенсії за віком, визначений відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а до прийняття цього Закону відповідно до положень частини третьої статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то зазначені порушення матеріального та процесуального законодавства, допущені судами першої та апеляційної інстанції, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому ухвалені по справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам належить також з’ясувати строки звернення до суду відповідно до положень статті 99 КАС України та позицію відповідачів щодо можливості їх застосування.

Крім цього, з 1 січня 2007 року відповідно до положень статті 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"повноваження щодо призначення та виплати пенсій військовослужбовцям передані органам Пенсійного фонду України.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.