Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді

Розваляєвої Т. С.

(суддя-доповідач),

суддів

Кравченко О. О.,

Леонтович К. Г.,

Чалого С. Я.,

Черпіцької Л. Т.,

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю представників: позивача –Приходька І.С.,

відповідача –Щербаченко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області на постанову Господарського суду Сумської областi від 19 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про визнання нечинною та скасування вимоги,

В січні 2009 року Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про визнання нечинною та скасування вимоги.

Постановою Господарського суду Сумської областi від 19 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року, позов задоволено: визнано нечинною та скасовано вимогу про сплату боргу № Ю-8.1. від 04 серпня 2008 року в частині вимоги щодо сплати недоїмки в розмірі 32 552 грн 80 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів– без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 04 липня 2008 року по 11 липня 2008 року відповідачем проводилась планова документальна перевірка Маловисторопської філії Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" з питань повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України за період з 08 лютого 2008 року по 31 травня 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 17 від 11 липня 2008 року, яким встановлено заниження сум заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески у 2008 році, заниження збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

За результатами перевірки платнику донараховано 32 794 грн 83 коп. страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем позивачу надіслано вимогу про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків № Ю - 8.1. від 01 серпня 2008 року на суму 38 269 грн 14 коп.

Не погоджуючись з вимогою № Ю - 8.1. від 01 серпня 2008 року позивач звернувся з позов про визнання її нечинною та скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів щодо протиправності дій відповідача по нарахуванню страхових внесків за ставкою 33,2 % фактичних виплат на оплату праці.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Відповідно до п. 2.1.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , платниками страхових внесків є: Страхувальники: Роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з п. 4.1. цієї Інструкції (z0064-04) розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1. (крім платників фіксованого сільськогосподарського податку) та 2.1.2. пункту 2.1. цієї Інструкції (z0064-04) , - 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Для платників, зазначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цієї Інструкції (z0064-04) , які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, у таких розмірах: у 2008 році - 19,92 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, та 33,2 відсотка суми виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

Пунктом 3.1. акту № 17 від 11 липня 2008 року встановлено, що нарахування та утримання страхових внесків Маловисторопською філією Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" проводилось неправильно, оскільки внески нараховувались як платника фіксованого сільськогосподарського податку, при тому, що філія не є таким платником.

Вказані висновки відповідача є помилковими.

Судами встановлено, що у 2008 році на обліку в органах державної податкової служби Сумської області перебувало Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 28286/07 Маловисторопська філія Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" не має право юридичної особи та за своєю організаційно-правовою формою є філією. Місцезнаходження: Сумська область, Лебединський район, с. Малий Вистороп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок"фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом (320-14) терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

За цим Законом (320-14) фіксований сільськогосподарський податок стягується в рахунок податку на прибуток підприємств, плати (податку) на землю, податку з платників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунального податку тощо. Також передбачено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах.

Тобто за змістом цього Закону (320-14) платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути лише юридичні особи - сільськогосподарські підприємства. Механізм сплати такого податку не передбачає можливість його сплати за територіальним принципом знаходження відокремлених підрозділів платника податку - юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, філія, відділення або інший відокремлений підрозділ юридичної особи - платника податків, які розташовані на території іншої, ніж такий платник податку територіальної громади, не можуть бути самостійними платниками фіксованого сільськогосподарського податку, а відповідно до умов та порядку, визначених Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , сплачують його у складі консолідованого податку юридичної особи - платника цього податку.

Такий висновок суду підтверджується, зокрема, листом Державної податкової адміністрації від 06 травня 2008 року № 8048/10/15-206, в якому зазначено, що 01 травня 2008 року позивач нарахував фіксований сільськогосподарський податок в трьох районах Сумської області, зокрема по Лебединському району, в якому відповідно до довідки ЄДРПОУ № 28286/07 знаходиться Маловисторопська філія Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що Маловисторопською філією Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" правомірно було нарахувано та утримано страхові внески за ставкою 19,92 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.

Разом із тим, за змістом ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1., 5.2., 5.3. цієї Інструкції (z0064-04) , у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Як вже було зазначено за результатами перевірки платнику донараховано 32 794 грн 83 коп.

Маловисторопській філії Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" надіслано вимогу № Ю-8 від 11 липня 2008 року про сплату боргу в сумі 32 794 грн 83 коп.

Наступним було надіслання Маловисторопській філії Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" вимоги № Ю-8.1. про сплату боргу в сумі 38 063 грн 15 коп.

Цей борг складається з недоїмок в сумі 32 346 грн 81 коп. і 205 грн 99 коп. та фінансових санкцій в сумі 5 716 грн 34 коп.

Суди попередніх інстанцій задовольнили позов та скасували вимогу № Ю-8.1. в частині 32 552 грн 80 коп.

Між тим, незважаючи на зауваження відповідача, суд не встановив структуру цього боргу, а саме: яка правова природа недоїмки в сумі 205 грн 99 коп.

Крім того, є незрозумілим, чому сума боргу за вимогою № Ю-8 від 11 липня 2008 року 32 794 грн 83 коп. зменшилась до 32 346 грн 81 коп.

Неповне з’ясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 19 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .