розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року у справі № 2а-351/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунку пенсії, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунку пенсії, просить визнати дії відповідача по відмові правильного нарахування пенсії неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 16 листопада 2006 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2008 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 16 листопада 2006 року.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, скаржник зазначає, що судами не враховано ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в якій встановлені чіткі межі застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для пенсій, призначених за цим Законом (1058-15) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.

Задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяц складає: з 1 січня –380 грн., з 1 квітня –406 грн., з 1 жовтня –411 грн.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум на одну особу із розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня –406 грн., з 1 жовтня –411 грн. Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи із наведених розмірі.

Тому обґрунтованими також є висновки судів щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії.

Однак, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії в 2007 році, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчує дію 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен бути здійснено до цієї дати.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року змінити, скасувавши в частині не визначення кінцевої дати здійснення перерахунку пенсії.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 6 мінімальних пенсій й за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 по 31.12.2007.