Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Резинпромсервіс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року

по справі № 22-а-7709/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Резинпромсервіс"

до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Резинпромсервіс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Київської області від 02.10.2007 року у даній справі позов задоволено повністю; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007р. №0000062304\0, яким позивачу зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ по декларації за жовтень 2006р. на 300000 грн. та нараховано 99552 грн. штрафних санкцій з цього податку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року скасовано постанову Господарського суду Київської області від 02.10.2007 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за наслідками виїзної позапланової перевірки ТОВ "Резинпромсервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок платника у банку за вересень, жовтень 2006р., працівниками Броварської ОДПІ складено довідку від 29.12.2006р. № 75\23-4, з якої вбачається наступне:

- згідно з поданою ТОВ "Резинпромсервіс" до Броварської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2006р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 301990грн., згідно з даними декларації залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24 ) складає 367437 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 301990 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) складає 301990 грн. Перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2006р. відхилень між даними платника і даними перевірки не виявлено, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 301990 грн.

11 червня 2007 року відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок платника банку за жовтень 2006р., за наслідками якої виявлено порушення ТОВ "Резинпромсервіс" вимог пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97- ВР (168/97-ВР) ), а саме встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006р. в розмірі 300000грн.

Підставою для такого висновку стало те, що ТОВ "Резинпромсервіс" до складу податкового кредиту за вересень 2006р. включено суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від СПД ОСОБА_1 загалом на суму 300000 грн., які виписані останнім на виконання угоди від 6.09.2006р. № 357 про поставку каучуку. Згідно отриманої від ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька відповіді, податкові накладні № 116 від 12.09.2006р. на суму ПДВ 50000 грн. та № 118 від 13.09.2006р. на суму 250000 грн., виписані СПД ОСОБА_1 по попередній оплаті, але товар не постачався.

Таким чином, з огляду на вимоги пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97- ВР, оскільки позивач товар не отримував, останній не вважається отримувачем товару і відповідно це призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006р. на суму 300000 грн.

В результаті контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007р. №0000062304/0, яким позивачу зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ по декларації за жовтень 2006р. на 300000 грн. та нараховано 99552 грн. штрафних санкцій з цього податку на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III (2181-14) )

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач у межах спірних правовідносин не є отримувачем товару, у зв'язку з чим, в порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97- ВР, виникло завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року на відповідну суму.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97- ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 цього ж Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97- ВР, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_1 06.09.2006р. було укладено договір купівлі продажу № 357, відповідно до умов якого продавець –СПД ОСОБА_1 зобов'язався поставити, а позивач –ТОВ "Резинпромсервіс" прийняти та оплатити товар (каучук СКН-40, СКН-18). Загальна сума поставки складає 1800000 грн., ціни вказані з врахуванням ПДВ.

Між позивачем та СПД ОСОБА_1 на виконання зазначеного договору відбулися господарські взаємовідносини, а саме: ТОВ "Резинпромсервіс" здійснило 100 % попередню оплату товару загалом на суму 1800000 грн. (з врахуванням 300000 грн. ПДВ), що підтверджується копіями банківських виписок від 12.09.2006р. на суму 300000 грн. та від 13.09.2006р. на суму 1500000 грн. Розрахунки за придбаний товар відбувались у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця –СПД ОСОБА_1

При цьому, на виконання зазначеного договору СПД ОСОБА_1 видав позивачу податкові накладні № 116 від 12.09.2006р. на загальну суму 300000 грн., в т.ч. 50000 грн. ПДВ, та податкову накладну № 118 від 13.09.2006р. на загальну суму 1500000 грн., в т.ч. 250000 грн. ПДВ. Суми ПДВ по податковим накладним, виписаних СПД ОСОБА_1 включено ТОВ "Резинпромсервіс" до податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки, позивач на підтвердження суми податкового кредиту за вересень 2006 року мав податкові накладні, отримані від СПД ОСОБА_1 які містять всі необхідні реквізити, згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97- ВР.

Таким чином податковий кредит вересня 2006р. у межах спірних правовідносин формувався позивачем по факту списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару (по першій події), згідно вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону № 168/97- ВР.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам. зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено, що з залучених до справи матеріалів зустрічної перевірки СПД ОСОБА_1 вбачається, що СПД ОСОБА_1, зареєстрований як платник ПДВ у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та має відповідне свідоцтво платника ПДВ, суми ПДВ згідно виписаних СПД ОСОБА_1 податкових накладних включені останнім до податкових зобов'язань відповідних періодів та відображені у реєстрі виданих податкових накладних, розрахунки між підприємцями проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_1 За результатами перевірки не встановлено порушень чинного законодавства.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно видаткової накладної від 15.09.2006р. №РН, ТОВ "Резинпромсервіс" було отримано каучук СКН-40 та СКН-18 загалом на суму 1800000 грн., та згідно договору відповідального зберігання від 15.09.2006р., згаданий товар знаходиться на відповідальному зберіганні СПД ОСОБА_1

З огляду на зміст наведених норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та враховуючи наведені обставини справи, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що податкові накладні, виписані позивачеві СПД ОСОБА_1, протягом вересня 2006р. є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи дотримання позивачем законодавчо визначених вимог відносно порядку формування податкового кредиту, правильними є також висновки суду першої інстанції, з посиланням на пп. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97- ВР, про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування у межах спірних правовідносин, а відтак і щодо безпідставності застосування штрафних санкцій, визначених приписами пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Київської області від 02.10.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Резинпромсервіс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 02.10.2007 року по справі № А4/392/07 (22-а-7709/08).

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.