до відповідачів: 1. Луцької об’єднаної державної податкової інспекції у Волинській області (надалі – Луцька ОДПІ у Волинській області); 2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області (надалі – ГУ ДК України у Волинській області)

за участю прокуратури Волинської області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

У липні 2009р. позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог від 20.08.2009р. (а.с.95), поставлено питання про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) в загальному розмірі 4333341,00грн., в тому числі: за квітень 2008р. –1964853,00грн.; за травень 2008р. –114977,00грн.; за вересень 2008р. –2253511,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, на підставі п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", до податкового органу були надані податкові декларації та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування. Достовірність заявлених у податкових деклараціях відомостей підтверджені відповідними довідкою та актом. Позивач стверджує, що посилання Луцької ОДПІ у Волинській області на відсутність результатів зустрічних перевірок є неправомірними, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає залежність права на декларування та отримання суми бюджетного відшкодування по ПДВ від отримання відповідей на зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, позовні вимоги задоволено. З Державного бюджету України на користь ТОВ "Нова лінія скла"стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень, травень, вересень 2008 року у сумі 4333341,00грн.; на користь позивача з Державного бюджету України стягнуто судовий збір у розмірі 1700,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідними довідкою та актом перевірок підтверджено правомірність заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того, за результатами перевірок відповідачем не виявлено фіктивних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, по яких було заявлено бюджетне відшкодування. Також суди зазначили, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від’ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати податку на додану вартість контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов’язок податкового органу надати до органів державного казначейства висновок на відшкодування податку на додану вартість, якщо під час перевірки не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Луцька ОДПІ у Волинській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У травні, червні, жовтні 2008р. за результатами господарської діяльності позивач подав до податкового органу декларації з ПДВ, за відповідні періоди, у яких відобразив суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 4349308,00грн., а саме, за квітень 2008р. –1980820грн. (а.с7), за травень 2008р. –114977,00грн. (а.с.13), за вересень 2008р. –2253511,00грн. (а.с.21).

Відповідно до податкової декларації №192952 від 19.01.2009р. позивачу зараховано 15967,00грн., у зв’язку з чим, залишок невідшкодованої суми по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року становить –1964853,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.9 ч.6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу", у якому зазначено, що органи державної податкової служби проводять позапланову виїзну перевірку, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, контролюючим органом були проведені виїзні позапланові перевірки позивача:

- з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, травень 2008 року;

- з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалось з серпня по вересень 2008 року.

За наслідками проведених перевірок складено акт від 06.08.2008р. та довідку №22/23-5/33559558 від 06.02.2009р., з яких вбачається, відсутність встановлення порушень позивачем чинного законодавства при нарахуванні суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди.

Згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до Луцької ОДПІ у Волинській області податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Твердження відповідача про неможливість проведення бюджетного відшкодування до закінчення зустрічних перевірок відповідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 серпня 2004 року N 451/501/132 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Відповідно до п.1) ч.3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що акт перевірки був складений суб’єктом владних повноважень 06.08.2008р., з позовом ТОВ "Нова лінія скла"звернувся до суду 17.07.2009р., вимоги податкового органу щодо перевірки контрагентів "по ланцюгу до виробника"залишились незмінними.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, оскільки відповідач в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції у Волинській області –залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року –залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2010р. в частині зупинення виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року