розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Внешпромтехсервіс"про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4533,00 грн.,-

У листопаді 2008 року Севастопольське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ТОВ "Внешпромтехсервіс"про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4533,00 грн.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 15 січня 2009 року позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року постанову господарського суду м. Севастополя від 15 січня 2009 року скасовано, в задоволенні позовних вимог Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

На судове рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно до ч.2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) за 2007 рік, наданого відповідачем позивачу 30.07.2007, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача складала 18 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 робоче місце, однак, в тому ж Звіті вказано, що фактично упродовж 2007 року це місце для працевлаштування інваліда зайнято не було; середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві складала 4533,00 грн.

Фактично середньооблікова кількість працюючих інвалідів у позивача менша ніж встановлено нормативом на 1 одиницю.

Звітами про наявність вакансій (форма 3-ПН) відповідач повідомляв Севастопольський міський центр зайнятості про наявність вакантних посад в кількості 1 особи з зазначенням, що ці вакансії для працевлаштування інвалідів.

Відповідно пункту 2.5 Штатного розкладу ТОВ "Внешпромтехсервис", затвердженого 01.01.2008, відповідачем створено робоче місце для інваліда - "прибиральник території"на ділянці № 9 з окладом 460,00грн.

Севастопольський міський центр зайнятості у відповіді на заяву відповідача вих..№5727/03 від 04.12.2008 повідомив, що за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялись у зв’язку з відсутністю бажаючих, а також з урахуванням нозології та рекомендацій МСЕК.

Відповідачем систематично надавалася державній службі зайнятості відповідна інформація щодо виділення та створення на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання Звітів про наявність вакансій.

Обов’язок підприємства з створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов’язком підприємства займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві, а створення робочих місць і введення їх в дію має відбуватись з урахуванням стану здоров’я, здібностей і професійних навичок інвалідів, забезпечення прав яких на працевлаштування та на оплачувану роботу здійснюється, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції закону від 23.02.2006р., шляхом безпосереднього звернення інвалідів до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .