провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві (далі – УПФ) про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок доплати до пенсії,-

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ (796-12) ) має право на отримання доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Посилаючись на те, що зазначена доплата виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ (796-12) , позивач просила зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок цієї доплати.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано УПФ провести позивачу перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про державний бюджету України" на відповідний рік з 1 липня 2007 року по 1 січня 2008 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року постанову першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про державний бюджету України на 2007 рік" (489-16) за період з 9 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В касаційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату.

Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року N 489-V (489-16) (далі – Закон N 489-V (489-16) ).

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39 Закону № 796-ХІІ, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"відповідачем щомісяця виплачувалася позивачу передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

При цьому ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, необхідність частково задоволення позову.

Однак при цьому суд першої інстанції не врахував наведені положення ч. 2 ст. 152 Конституції України та зобов’язав відповідача здійснити позивачу пенсію з 1 липня 2007 року, тобто до моменту набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України.

Крім того, вирішуючи спір про покладення на відповідача обов’язку здійснити позивачу перерахунок доплати до пенсії у 2007 році відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції не встановив кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок.

Отже, цим самим суд фактично зобов’язав відповідача вчиняти певні дії на майбутнє.

При цьому судом не були враховані положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Наведені порушення правил застосування норм матеріального права були усунуті судом апеляційної інстанції, який скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Проте і апеляційний суд допустив помилку, дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права при визначенні періоду, протягом якого відповідач зобов’язаний здійснити позивачу перерахунок пенсії.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , згідно з якими змінився порядок і розміри здійснення виплат доплати до пенсії.

Однак зазначений закон набув чинності лише з 1 січня 2008 року, а відтак у суду апеляційної інстанції не було правових підстав його застосовувати.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду є помилковим тільки в частині, а тому на підставі статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року змінити, замінивши у абзаці четвертому резолютивної частини постанови слова "з 9 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року"словами "з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року".

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .