розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2006 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.02.2007 у справі за позовом ОСОБА_5 до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

У листопаді 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.02.2007, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 є полковником запасу Збройних Сил України і пенсіонером Міністерства оборони України, в період проходження військової служби брав участь в бойових діях. З 1996 року Одеським обласним військовим комісаріатом йому виплачується пенсія за вислугою років з урахуванням надбавки за участь у бойових діях у розмірі 24,93 грн., а з 01.10.2003 –у розмірі 29,87 грн.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, виходили з того, що виплати позивачеві, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснені правильно, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету"від 03.01.2002 № 1 (1-2002-п) .

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2006 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.02.2007 необхідно скасувати, оскільки вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2006 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.02.2007 у справі за позовом ОСОБА_5 до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.