розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року у справі № 2-а-90/09 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005,2007-2008 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 6285 грн., як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі

Справа № К-43848/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону .

Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у твердій грошовій сумі за 2005,2007,2008 р.р, а саме: 2005, 2007.2008 р.р. - по 100 грн..

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на пріоритетність Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зокрема, ст.48 перед постановами Кабінету Міністрів України, щодо посилань відповідача про пропуск строків звернення до суду, суди першої та апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 268 ЦК України, вказали, що строки позовної давності на спори щодо заподіяння шкоди здоров’ю не поширюються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно обставин ОСОБА_1, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі відповідно п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Згідно п.2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов’язок щодо виплати спірних сум покладений саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватися з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановами КМУ №836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) за 2005,2007,2008 р.р..

Щодо стягнення сум на оздоровлення за 2005,2007 р., судова колегія зазначає, що відповідач наполягав на відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, виходячи з вимог ст.ст. 99, 100 КАС України. Позивач звернувся з позовом у лютому 2009 р., а виплати сум на оздоровлення позивачу за 2005,2007 р. відбулися відповідно у листопаді 2005 р та вересні 2007 р.. Згідно ст. 99 КАС України встановлений річний термін звернення до суду з адміністративними позовами. З урахуванням строків виплат сум на оздоровлення за 2005,2007 р. та строку звернення до суду позивач пропустив строки звернення до суду. Відповідач ставить питання щодо відмови в позові за строками звернення до суду. Відповідно ст. 100 КАС України пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Виходячи з наведеного в цій частині позову необхідно відмовити з підстав пропуску строків звернення до суду. Посилання судів першої та апеляційної інстанції на ст. 268 ЦК України безпідставні, оскільки в даному випадку має місце не відшкодування заподіяної шкоди здоров’ю, а компенсація на оздоровлення, тому положення ст. 268 ЦК України на дані правовідносини не поширюються.

Згідно обставин справи виплата одноразової допомоги на оздоровлення у 2008 р. позивачу була здійснена у жовтні 2008 року в розмірі 100 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладений в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено судам попередніх інстанцій допомога позивачу у 2008 році була здійснена у жовтні 2008 р. в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України", визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок судів щодо неправомірності дій відповідача є обґрунтованим, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги у жовтні 2008 року, зміни, внесені у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) ., тобто виплата проведена після рішення КСУ про неконституційність положень Державного бюджету України на 2008 р., а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного доводи касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції щодо визнання дій неправомірними та стягнення сум за 2005,2007 р.р., а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та відмовою у задоволення позову в частині визнання дій відповідача неправомірними та стягнення спірних сум на оздоровлення за 2005,2007 р.р. В частині позовних вимог щодо виплат одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 р. позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню із визнанням дій незаконними та зобов’язання проведення виплат відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові в частині позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними та стягнення спірних сум на оздоровлення за 2005,2007 р.р. необхідно відмовити за їх необґрунтованістю та безпідставністю; в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій та стягнення на одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 р. підлягають частковому задоволенню з визнанням дій незаконними та зобов’язання проведення виплат відповідно до вимог ст.48 спеціального Закону.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заявлений позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008 роки задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 у не повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році.

Зобов’язати управління праці і соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачених сум на оздоровлення за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.