Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника прокуратури –Комаса О.Ю.;

представника відповідача-3 –Тимошенка С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора міста Суми

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року

у справі № АС 4/20-08

за позовом прокурора міста Суми в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Суми

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагроцукор",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Весна–21"

про визнання недійсними договору та господарських зобов’язань, -

Прокурор міста Суми звернувся до суду в інтересах держави в особі ДПІ в м. Суми (далі –позивач) з позовом до ТОВ "Сумиагроцукор"(далі –відповідач-1), ТОВ "Пік"(далі –відповідач-2), ТОВ СП "Весна-21"(далі –відповідач-3) про визнання недійсним з моменту укладення договору № 147 від 27 грудня 2006 року про відступлення права вимоги на суму 259192,64 грн., укладеного між ТОВ "Сумиагроцукор", ТОВ "Пік"та ТОВ СП "Весна-21"; визнання недійсними господарських зобов’язань, які виникли по договору № 147 від 27 грудня 2006 року про відступлення права вимоги на суму 259192,64 грн., укладеного між відповідачами з моменту їх виникнення.

Постановою Господарського суду Сумської області від 19 червня 2008 року позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року постанову Господарського суду Сумської області від 19 червня 2008 року скасовано. Прийнято ухвалу, якою закрито провадження у справі.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року та залишити без змін постанову Господарського суду Сумської області від 19 червня 2008 року.

В касаційній скарзі прокурор міста Суми, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року та залишити без змін постанову Господарського суду Сумської області від 19 червня 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ СП "Весна-21", посилаючись на те, що ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційних скарг та залишити без змін ухвалу суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача-3 та прокуратури, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що договір № 147 від 27 грудня 2006 року про відступлення права вимоги був укладений з порушенням норм цивільного законодавства, а саме після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумиагроцукор", а згода від розпорядника майна боржника –ОСОБА_1 на укладення спірного договору отримана не була.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що визнання судом недійсним договору, який укладений з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України не вимагається. А згідно приписів частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними, якщо наслідком такого визнання є двостороння реституція.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Прокурор міста Суми звернувся до суду в інтересах держави в особі ДПІ в м. Суми з позовом до ТОВ "Сумиагроцукор", ТОВ "Пік"та ТОВ СП "Весна-21"про визнання недійсним з моменту укладення договору № 147 від 27 грудня 2006 року про відступлення права вимоги на суму 259192,64 грн., укладеного відповідачами та визнання недійсними господарських зобов’язань, які виникли по договору № 147 від 27 грудня 2006 року про відступлення права вимоги на суму 259192,64 грн., укладеного між відповідачами з моменту їх виникнення з підстав, визначених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор міста Суми посилається на те, що спірний договір був укладений між відповідачами після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумиагроцукор"та без згоди розпорядника майна боржника, у зв’язку з чим найбільш ліквідні активи боржника після визнання його банкрутом не були включені до ліквідаційної маси, що на думку позивача є доказом наявності умислу у відповідачів на укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 цього Цивільного кодексу України (435-15) визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Посилання прокурора міста Суми на укладення договору про відступлення права вимоги № 147 від 27 грудня 2006 року після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумиагроцукор"не є доказом наявності умислу у відповідачів на укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумиагроцукор"було опубліковано в газеті "Голос України"№11 від 23 січня 2007 року, а отже сторони договору, діяли добросовісно, оскільки з незалежних від них причин не знали про факт порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумиагроцукор".

Також судом апеляційної інстанції було правомірно встановлено, що спірний договір був виконаний відповідачами, а саме: ТОВ СП "Весна-21"шляхом перерахування ТОВ "Пік"суми боргу згідно платіжних доручень № 34 від 13 квітня 2007 року, № 222 від 16 листопада 2007 року та № 223 від 16 листопада 2007 року, а ТОВ "Пік"шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно акту від 29 листопада 2007 року.

Так, органи державної податкової служби, зазначені в абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимога про визнання недійсним правочину, учиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги № 147 від 27 грудня 2006 року, укладеного між відповідачами, недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга прокурора міста Суми та касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Суми підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу прокурора міста Суми та касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.