розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року

у справі № 2-а-2426/07 (22а-2207/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання погашеним податкового векселя та зобов’язання зменшити суму бюджетного відшкодування по особовому рахунку платника

У серпні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання погашеним податкового векселя та зобов’язання зменшити суму бюджетного відшкодування по особовому рахунку платника.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач або його уповноважені представники в судове засідання не з’явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем при здійсненні імпортних операцій під час оформлення товарів було видану митному органу податковий вексель № АА № 0081944 від 27.07.2007 року на суму 63880,05 грн. зі строком оплати - 25.08.2007 року.

Листом № 13/3328 від 27.07.2007 року товариство повідомило податковий орган про погашення вказаного векселя шляхом заліку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка заявлена в рахунок майбутніх платежів відповідно до декларації за травень 2005 року та рахується на особовому рахунку платника податку станом на 27.07.2007 року в сумі 75126,24 грн.

21.06.2005 року ВАТ "Енергомашспецсталь"було подано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за травень 2005 року в якій визначено суму бюджетного відшкодування, яка підлягає відшкодуванню шляхом погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів на розрахунковий рахунок в установі банку в розмірі 1 140 348,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки № 32/23-111-1-00210602 від 12.10.2005 року товариством порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за травень 2005 року в сумі 72054,00 грн., при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку підприємства орган державної податкової служби буде ініціювати проведення позапланової перевірки. Сума податку на додану вартість у розмірі 1 068 294,00 грн. є підтвердженою.

На думку ДПІ у м. Краматорську Донецької області, спірний вексель не може бути погашено шляхом заліку суми бюджетного відшкодування по декларації за травень 2005 року, оскільки нею не закінчені зустрічні перевірки щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування у розмірі 75126,24 грн., яка обліковується на особовому рахунку позивача. Тобто, сума податку на додану вартість у розмірі 75126,24 грн. є непідтвердженою.

Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Абзацом 4 пункту 11.5 статті 11 вказаного Закону визначено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Колегія суддів зазначає, що вимогу Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР (168/97-ВР) щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодження платником податку суми такого відшкодування з податковим органом шляхом підтвердження заявленої до відшкодування платником суми податку на додану вартість актом проведеної документальної невиїзної (виїзної планової) перевірки згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону. Лише після виконання цих вимог сума бюджетного відшкодування вважається підтвердженою податковим органом.

Судами встановлено, що станом на 10.07.2007 року на особовому рахунку позивача рахується залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування за травень 2005 року в розмірі 279 251,17 грн.

Тобто, на час скерування листа про погашення спірного векселя шляхом заліку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2005 року у ВАТ "Енергомашспецсталь"була наявна підтверджена податковим органом сума відшкодування, яка значно перевищувала суму зобов’язань по спірному векселю.

Відповідно до приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .