розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року

у справі № 2а-1436/07 (22а-1869/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг"

до Головного державного податкового ревізора –інспектора податкової служби Державної податкової адміністрації у Харківській області Якубовського Сергія Олександровича,

Головного державного податкового ревізора –інспектора податкової служби Державної податкової адміністрації у Харківській області Токарева Сергія Юрійовича

за участю третіх осіб Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,

Державної податкової адміністрації у Харківській області

про визнання дій посадових осіб незаконними,

У липні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг"звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного державного податкового ревізора –інспектора податкової служби Державної податкової адміністрації у Харківській області Якубовського Сергія Олександровича, Головного державного податкового ревізора –інспектора податкової служби Державної податкової адміністрації у Харківській області Токарева Сергія Юрійовича, за участю третіх осіб: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Державної податкової адміністрації у Харківській область про визнання дій посадових осіб незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними дії Головного державного податкового ревізора –інспектора податкової служби ДПА у Харківській області Якубовського С.О. та Головного державного податкового ревізора –Інспектора податкової служби ДПА у Харківській області Токарева С.Ю. відносно відкриття та перерахування грошових коштів в гральних автоматах під час проведення перевірки 06.07.2007 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності проведення перевірки гральних автоматів ТОВ "Світ розваг".

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована держана податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перевірку з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено Акт № 20405029/2310 від 06 липня 2007 року (далі –Акт).

На підставі Акта відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000790849 від 31 липня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 250 грн.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 13 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (розрахунки за надані послуги не проведені через реєстратор розрахункових операцій, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.07.2007 року ревізор –інспектор Токарєв С.Ю. зробив ставку в гральний автомат на суму 300 грн., після чого пред’явив службове посвідчення і запросив до залу інспектора Якубовського С.О. Перевіряючі запропонували адміністратору зали видати розрахунковий чек, на що отримали відмову з посиланням на те, що розрахункові документи видаються виключно після інкасації гральних автоматів. На вимогу працівників податкового органу працівники позивача здійснили інкасацію гральних автоматів, у тому числі того, на якому була здійснена ставка на суму 300 грн. Інкасовані з гральних автоматів кошти разом з коштами, що знаходилися в касовому апараті були внесені до опису наявних купюр та документів.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в залі гральних автоматів є зареєстрований відповідно до чинного законодавства реєстратор розрахункових операцій, через який і проводяться розрахункові операції, і який є місцем проведення розрахунків.

Скаржник вважає, що оскільки в торговому об’єкті позивача розрахунки з покупцями за надані послуги здійснюються безпосередньо через гральний автомат, то останній є місцем проведення розрахунків. А відтак, позивач зобов’язаний був проводити розрахункові операції при наданні послуг на гральному автоматі через РРО.

Статтею 17 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО).

Пунктом 1 частини другої додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 (121-2001-п) "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

У зв’язку з цим з 1 січня 2007 року у суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов’язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Невиконання цього обов’язку може бути підставою для накладення на суб’єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Таким чином, вина суб’єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об’єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 (121-2001-п) "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"на Міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції"(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581 (v0581225-08) ) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримання приписів Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (265/95-ВР) у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

За таких обставин наявність вини позивача у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключається.

Таким чином, притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеним наказом Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал".

Як встановлено перевірку було проведено 06 липня 2007 року, тобто до дати реєстрації у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України комп’ютерно-касової системи "Фіскал", яка би забезпечувала технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо безпідставного та незаконного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .