Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Кіровському районі м. Донецька про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про перерахунок пенсії. Позивач зазначала, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі –Закон № 796). Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести їх у відповідність з вимогами Закону № 796 (796-12) , просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати останнього провести перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії з 22 травня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФУ в Кіровському районі м. Донецька та зобов’язано відповідача провести перерахунок основної та додаткової пенсій по інвалідності ОСОБА_6 з 22 травня 2008 року згідно зі статтями 49,50,54,67 Закону № 796.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовані норми статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та статей 50, 54 Закону № 796.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 3 групи від захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі статтею 50 цього ж Закону.

Відповідно до зазначених норм Закону (796-12) особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам 3 групи, призначається державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач провів, виходячи з установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону № 796, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, суди правильно вважали, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Судами встановлено, що з 01 січня 2008 року державна та додаткова пенсія виплачувалась відповідачем у розмірах, встановлених пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вимог позивача про зобов’язання відповідача провести необхідні перерахунки та виплати з 22 травня 2008 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки визначені статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .