ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" липня 2010 р. м. Київ К-9394/09
( Додатково див. постанову Київського апеляційного адміністративного суду (rs3146693) )
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Островича С.Е., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду розглянувши справу за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі № 22-а-6039/08 за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області до закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" про стягнення збитків, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2007 року Державна екологічна інспекція в Житомирській області звернулася в суд з позовом до закритого акціонерного товариства "Кримський Титан", в якому просила стягнути з відповідача 96456,03 грн. заподіяних державі збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строків звернення до суду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить
Справа № К-9394/09 Доповідач: Леонтович К.Г.
скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що перевіркою стану дотримання вимог природоохоронного законодавства філією "Іршанський ГЗК" ЗАТ "Кримський титан" у 2004 році згідно протоколів вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 09.12.2004 року №98. №98-а та від 08.12.2004 року №13. були скинуті в р. Ірша та р. Лемня забруднені зворотні води, в тому числі неочищені та недостатньо очищені, що являється порушенням п.п. 1, 2, з ч. 1 ст. 44, ст. 70 Водного кодексу України. Сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду підприємством забруднюючих речовин у річки Ірша та Лемня, визначена за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та складає 96456,03 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог встановив факт заподіяння державі збитків, однак пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за наполяганням відповідача стало підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , який передбачає річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, набув чинності після того, коли у позивача виникло право на звернення до суду і не може бути застосований у даному випадку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевіркою стану дотримання вимог природоохоронного законодавства філією "Іршанський ГЗК" ЗАТ "Кримський Титан" виявлено, що підприємством відповідно до форми статзвітності 2-ТП у 2004 році були скинуті у р. Ірша та р. Лемня забруднені зворотні води, в тому числі неочищені та недостатньо очищені.
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, визначено, що сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду підприємством забруднюючих речовин у річки Ірша та Лемня, складає 96456,03 грн. Наведені обставини сторонами не заперечуються.
Таким чином, встановленими судами обставинами та наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та відповідачем не заперечується, що ним порушені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 44, ст. 70 Водного кодексу України.
Згідно ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу про допущені підприємством порушення стало відомо у 2004 році.
На момент, коли позивач дізнався про допущені відповідачем порушення, строк позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України складав 3 роки.
Державна екологічна інспекція в Житомирській області у липні 2007 року звернулася в суд з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" в порядку адміністративного судочинства. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , який передбачає річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, набув чинності 01.09.2005 р.. Норми процесуального законодавства застосовуються на час його дії і зворотної сили не мають. Тобто, застосовуючи норми Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) суди повинні застосовувати їх з часу вступу в силу, а саме - 01.09.2005 р.. Отже, починаючи із вказаного часу у позивача розпочався процесуальний строк на звернення до суду з адміністративним позовом. Відповідно ст. 99 КАС України встановлений річний строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи вищенаведені обставини справи позивач звернувся з даним позовом із значним пропуском строку на звернення до суду без заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду та обґрунтування поважності його пропуску. Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, обґрунтовано керувався ч.2 ст. 99 КАС України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. за наявності вимог відповідача про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку на звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав застосування до спірних правовідносин річного строку для звернення до адміністративного суду. З урахуванням встановлених обставин, що мають значення для вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Посилання касатора, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства безпідставні, оскільки в даному випадку між сторонами відсутні господарські відносини, а мають місце державні інтереси щодо охорони навколишнього природного середовища. Позивачем допущені порушення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) і позивач, як представник виконавчої влади, наділений повноваженнями на звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі як законна і обґрунтована, але помилково скасована судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу скаргою закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року скасувати.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.