Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир"

на постанову Господарського суду Рівненської області від 22.12.2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року

у справі №10/218

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир"

до Державної податкової інспекції у Радивилівському районі Рівненської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Стир"звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державної податкової інспекції у Радивилівському районі Рівненської області про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2006 року №0000212350/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі суми здійсненого без згоди податкового органу відчуження активів, які перебували у податковій заставі, у розмірі 111155,00 грн.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 22.12.2006 року (суддя Юрчук М.І.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Орищин Г.В., судді –Дубник О.П., Якімець Г.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмова у задоволенні позову судами попередніх інстанцій обґрунтована посиланнями на приписи ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосувавши які суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зважаючи на здійснення позивачем реалізації консервного заводу при наявності несплаченого податкового боргу без узгодження цієї операції з податковим органом.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Стир"подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій без належної правової оцінки залишено обставини справи, відповідно до яких відповідачем не підтверджено факту існування податкової застави, а також не враховано, що питання переходу права власності на консервний завод є предметом судового розгляду, вирішення якого на користь позивача взагалі свідчитиме про відсутність підстав для застосування штрафу податковим органом.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва Державної податкової інспекції у Радивилівському районі Рівненської області, яка реорганізована у Дубенську об’єднану державну податкову інспекцію Рівненської області (Радивилівське відділення).

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та наявні докази реорганізації податкової інспекції, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 17.02.2006 року №43/23/30563734, про порушення товариством пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року №2181-ІІІ у зв’язку з реалізацією майна на суму 111155,00 грн. без попередньої згоди податкового органу, при тому що отримання такої згоди було обов’язковим, оскільки активи платника податків на момент відчуження майна перебували у податковій заставі.

Визнавши правомірним рішення відповідача про застосування до товариства штрафу у розмірі суми здійсненого без згоди податкового органу відчуження активів, суди попередніх інстанцій виходили з факту наявності податкового боргу позивача у сумі 4857,00 грн., виникнення якого мало місце у 2001 році, та існування права податкової застави, з огляду на яке позивач мав узгоджувати операції із заставленими активи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може беззастережно погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

У статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"викладено загальні положення про податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування.

При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято 22.02.2006 року.

У свою чергу, 24.03.2005 року рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2005 (v002p710-05) було визнано неконституційним підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України №2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.

Відтак, з огляду на загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу, враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості.

Саме з таких засад виходив Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення та зазначивши, що поширення на будь-які види активів платника податків права податкової застави, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Податковий орган повинен був врахувати зазначене рішення Конституційного Суду України при вирішенні питання про застосування податкової застави щодо активів позивача.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не з’ясували наявність підстав для поширення податкової застави на всі активи позивача, її зміст, дату виникнення відповідного права і межі його застосування.

Зважаючи на залежність обсягу активів, які можуть перебувати у податковій заставі, від суми податкового боргу платника податку, це питання мало знайти належне відображення в оскаржуваних судових рішення. Між тим, дійсна сума податкового боргу не була предметом дослідження у ході судового розгляду справи. Зазначивши про факт існування податкового боргу у сумі 4857,00 грн., судами не досліджено обставини його виникнення, відображені, принаймні, у акті проведеної перевірки, згідно з яким податковий борг виник у 2001 році та збільшувався у подальшому у зв’язку з його несплатою. З метою його погашення податковим керуючим проводився опис та реалізація активів товариства, а тому з урахуванням збільшення суми боргу та його часткового погашення твердження судів про те, що розмір останнього становить саме 4857,00 грн., не можна визнати обґрунтованими. Правове значення має також з’ясування питання часу виникнення боргу, оскільки в силу вимог пп. "г"пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ активи платника податків звільняються з податкової застави з дня закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу.

Не надано судами попередніх інстанцій правової оцінки й питанню дотримання відповідачем положень законів щодо форми акта ненормативного характеру, яким накладені штрафні санкції (штраф) за відчуження активів, що перебували у податковій заставі.

Податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу. Ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 року №1251-ХІ, у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, вичерпний перелік яких не може бути розширено за ініціативи податкового органу, хоча їх сплата (стягнення) пунктом 17.3 статті 17 згаданого Закону прирівняна до сплати податків.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі дотримані не були.

За відсутності встановлення вказаних фактів в ухвалених у справі судових рішеннях останні підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам норм процесуального права, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до приписів частин 2 та 4 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з’ясування всіх обставин у справі, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Радивилівському районі Рівненської області на Дубенську об’єднану державну податкову інспекцію Рівненської області (Радивилівське відділення).

2. Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир"задовольнити частково.

3. Постанову Господарського суду Рівненської області від 22.12.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року у справі №10/218 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.