ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-42867/09
Весельської Т.Ф.,
Смоковича М.І.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
Чумаченко Т.А.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, Управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 5 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради (далі –УПСЗН), Управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня, мотивуючи його тим, що є учасником війни і, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)
, має право на отримання разової грошової допомоги. Зазначала, що відповідачі ухиляються від виплати їй цих коштів у повному обсязі.
Просила суд визнати протиправними дії відповідачів та стягнути заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 1999 –2008 роки, стягнути з УПСЗН матеріальну шкоду у розмірі 37801 гривні 59 копійок, моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень та судові витрати у сумі 2000 гривень.
Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 5 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН по виплаті позивачу грошової допомоги у 2005 –2007 роках, виходячи із розмірів, встановлених частиною п’ятою статті 14 Закону, стягнуто на її користь 4526 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень і задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з його необґрунтованості.
За перевіркою матеріалів справи, позивач є учасником війни і, відповідно до частини п’ятої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на щорічну одноразову допомогу до 5-го травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій вірно застосовано до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 1999 –2004 роки, оскільки на цьому наполягав відповідач, а позивач не надала доказів поважності причини його пропущення.
Що стосується позовних вимог за 2005 –2008 роки, то суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову вірно виходив з того, що Законами України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15)
(стаття 34) та від 20 грудня 2005 року № 3235-IV "Про Державний бюджет на 2006 рік" (стаття 30) учасникам війни установлено виплату цієї допомоги в розмірі 250 гривень. Закони України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15)
та "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15)
в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач мала можливість отримати допомогу (частина 4 статті 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), не визнані неконституційними. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин були чинними два нормативно-правові акти, що мають однакову юридичну силу, однак, встановлювали різні розміри щорічної одноразової допомоги до 5-го травня учасникам війни. Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно було визначитися, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція України (254к/96-ВР)
не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі в залежності від предмета правового регулювання.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини свого рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР)
зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону, з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету прийнятої пізніше норми.
Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР)
та рішення Конституційного Суду України, а також з урахуванням, що вищезазначеними статтями (34, 30) Законів України про Держбюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)
, який діяв у часі раніше, пріоритетними і підлягаючими застосуванню до спірних правовідносин є саме положення статей 34, 30 Законів України про Держбюджет України на 2005 та 2006 роки.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07)
та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, якими визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16)
та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", не приймаються судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Проте, за перевіркою матеріалів справи, відповідачем здійснено виплату щорічної разової допомоги ОСОБА_6 до визнання неконституційними норм Законів України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16)
та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17)
в частині визначення суми виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Оскільки, до виникнення спірних правовідносин, положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17)
були чинними, то відповідач діяв у спосіб та в межах своїх повноважень.
За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.Ф. Весельська