розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити пенсію, стягнути недоотриману пенсію за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року та управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона, як інвалід IІI групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796).

Справа № К-16665/08, К-5236/09

Головуючий у першій інстанції Могильницький М.С.

Доповідач Ліпський Д.В.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки з 01 квітня 2006 року. Крім того, просила відшкодувати спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року дії відповідача визнано неправомірними та зобов’язано здійснити перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до вимог статей 50, 54 Закону № 796 з 01 квітня 2006 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з квітня 2006 року по травень 2008 року у розмірі 43174,56 грн. Постанову в частині стягнення суми недоотриманої суми звернуто до негайного виконання.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року судове рішення першої інстанції скасовано та постановлено нове. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України. Вважають, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень. Позивачка просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідач просив скасувати судове рішення апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області –частковому задоволенню, судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивачка є інвалідом IIІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону № 796.

Розрахунок пенсії позивачці УПФ проведено виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що при розрахунку пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, інший є базовою величиною для визначення розміру пенсії за віком. Крім того, керуючись частиною 2 статті 256 КАС України звернув до негайного виконання постанову.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та постановляючи нове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач про нарахуванні та виплаті державної та додаткової пенсії установленні статями 50, 54 Закону № 796 неправомірно застосував Постанову Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) для визначення розміру мінімальної пенсії за віком. Керуючись частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"зобов’язав відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії з моменту звернення позивачки за перерахунком розміру пенсії.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, статтею 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796.

Щодо правил, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796.

Тому, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого і визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" Перерахунок призначеної пенсії, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Як видно з матеріалів справи, на звернення позивачки за перерахунком пенсії відповідачем на її адресу направлено лист №225/с від 27 грудня 2005 року з роз’ясненням порядку здіснення розрахунку та виплати пенсій, однак судом апеляційної інстанції зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 листопада 2007 року, проігнорувавши зазначений лист.

Крім того, частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повинні були з’ясувати ці обставини, а також причини пропуску позивачкою строків звернення до суду, позицію відповідача щодо застосування положень 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України та в залежності від встановленого прийняти рішення по суті позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та визначати доведеними обставини, які не були встановлені судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального та матеріального права, які істотно вплинули на повноту з’ясування фактичних обставин справи і призвели до неправильного вирішення справи, рішення підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити пенсію, стягнути недоотриману пенсію направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.