Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Карася О.В., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області;

2. Заступника прокурора Харківської області

на постанову господарського суду Харківської області від 11 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року

у справі № АС-41/72-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда"(далі ТОВ "Надежда")

до відповідачів: 1. Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі - Нововодолазька МДПІ);

2. Головного управління державного казначейства України у Харківській області (надалі – ГУ ДК України у Харківській області)

за участю Прокуратури Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У лютому 2007р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ №0000451503/0 від 21.11.2006р. та зобов’язання Нововодолазької МДПІ надати до органів державного казначейства протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання постанови суду, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за серпень 2005р. у розмірі 196800,00грн. та зобов’язати орган державного казначейства на підставі отриманого висновку перерахувати з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача зазначену суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий кредит був сформований відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем було визначено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Натомість, в порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Нововодолазькою МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Постановою господарського суду Харківської області від 11 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ №0000451503/0 від 21.11.2006р.; в задоволені іншої часини позовних вимог відмовлено. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 1,70грн..

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та без врахування всі фактичних обставин. Разом з тим, суди зазначили, що обов’язок податкового органу щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням сум належних до відшкодуванню позивачу, виникне тільки після набрання законної сили рішенням суду про скасування податкового повідомлення-рішення №0000451503/0 від 21.11.2006р., тобто вимоги про надання такого висновку є передчасними.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Нововодолазька МДПІ та Заступник прокурора Харківської області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких ставлять питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просять суд постановити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка правомірності відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Надежда"за період з 01.07.2005р. по 31.08.2005р., про що складено акт №87/15-110-30773924 від 20.11.2006р.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення №0000451503/0 від 21.11.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005р. у розмірі 196800,00грн..

Перевіркою було встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 196800,00грн., так як бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Попереднім податковим періодом для бюджетного відшкодування у серпні 2005р. є липень 2005р. Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума податкового кредиту попереднього періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) дорівнює 16667,00грн., тобто сума податку на додану вартість по придбаних в червні 2005р. та сплачених в липні 2005р. зернозбиральних комбайнах в розмірі 196800,00грн. до цієї суми не увійшли. Отже, до рядку Розрахунку "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню"неправомірно віднесено 196800,00грн..

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Надежда"та ТОВ "ТД "Донбас"укладено договір купівлі-продажу №2305/05-07 ДТ від 23.05.2005р., відповідно до якого позивач придбав у ТОВ "ТД "Донбас"три зернозбиральні комбайни ДОН-1500Б на загальну суму 1476000,00грн. в т.ч. ПДВ у сумі 246000,00грн.

На виконання умов договору позивачу були передані вище зазначені комбайни у червні 2005р., однак оплата була проведена у липні 2005р., відповідно до платіжних доручень №99 від 11.07.2005р., №130 від 20.07.2005р., №131 від 21.07.2005р. та №132 від 22.07.2005р. (а.с.27-28).

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до матеріалів справи, 31.10.2006р. позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок за серпень 2005р. (а.с.88). Відповідно до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (а.с.89), сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем послуг (товарів) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), становить 196800,00грн., замість 16667,00грн. зазначених у декларації.

Згідно із п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Податковим органом було проведено зустрічні перевірки контрагента позивача та далі по ланцюгу до виробника, в результаті яких не було виявлено фактів несплати підприємствами ПДВ або фактів фіктивності, підприємств, що перевірялись.

Отже, позивач правомірно визначив в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2005р. суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Виходячи з вище викладеного, в день постановлення судом першої інстанції рішення у справі, воно не набирає законної сили, отже відсутні підстави, щодо зобов’язання податкового органу, надати в день прийняття рішення по справі, висновок Державному казначейству України у Харківській області із зазначенням суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційні скарги Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та Заступника прокурора Харківської області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 11 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року –залишити без змін.

Скасувати Ухвалу Вищого адміністративного суду від 29 січня 2008 року, щодо зупинення виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.