розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій протиправними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму, -

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради (УПСЗН) про визнання дій протиправними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року позов задоволено.

Новою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_6 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, в розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1896,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, УПСЗН звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заявник в касаційній скарзі просив постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 має дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримує щомісячну допомогу по догляду за дитиною у мінімальному розмірі, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) .

Однак, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Частиною 1 статті 14 Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Задовольнивши позов частково апеляційний суд виходив з того, що з ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення №6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 2, 13, 14, 23, 29, 30, 39,41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) ці норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому відповідач мав діяти відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Згідно з пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) призупинено на 2007 рік.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України "Про державний бюджет України"інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частині 2 статті 92, частинам 1, 2, 3 статті 95 Конституції України.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01 січня складає 434 грн., з 01 квітня - 463 грн., з 01 жовтня - 470 грн.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року –50 відсотками, з 01 січня 2009 року –75 відсотками, з 01 січня 2010 року –100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців.

Як вбачається з наведеного, законодавцем визначений розмір грошової допомоги, яка надається сім’ям з дітьми, а тому підстав для відмови у виплаті вказаної допомоги позивачці не має.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав право позивачки на підвищення допомоги відповідно до вимог частини 1 статті 15 Закону за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .