розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та спонукання до виконання дій, -

У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати незаконними дії Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції щодо відмови їй у задоволенні заяви про відмову від ідентифікаційного номеру, а також зобов’язати відповідача анулювати присвоєний їй ідентифікаційний номер, виключити цей номер та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків і інших обов`язкових платежів та зобов`язати відповідача зробити в її паспорті відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона 25 травня 2007 року звернулась до відповідача із заявою, в якій офіційно повідомила про відмову від присвоєного їй ідентифікаційного номеру за своїми релігійними переконаннями і просила скасувати такий номер, однак листом Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції від 30 травня 2007 року у цьому було відмовлено з тих підстав, що позивач є засновником юридичної особи.

Посилаючись на те, що така відмова суперечить вимогам статті першої Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів" (320/94-ВР) , ОСОБА_4 просила задовольнити позов.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2008 року, позов задоволено.

Визнано дії Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції незаконними та зобов’язано відповідача видати позивачеві довідку встановленого зразка для надання до органів внутрішніх справ з метою внесення відповідного запису у паспорті ОСОБА_4, а також анулювати присвоєний їй ідентифікаційний номер.

В касаційній скарзі Єнакіївська об’єднана державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник має право виконувати конституційний обов’язок щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів без присвоєння ідентифікаційного номера за альтернативною формою обліку платників податку, у зв’язку з чим дійшли висновку про протизаконність дій податкового органу щодо відмови у задоволенні заяви позивача про відмову від присвоєного ідентифікаційного номеру.

Однак такий висновок є передчасним.

Дійсно, частиною другою статті першої Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів" (320/94-ВР) передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера й офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цього номера.

Проте цим Законом (320/94-ВР) не визначено порядку реалізації його положень щодо права осіб відмовитись від ідентифікаційного номеру за своїми релігійними переконаннями, як не визначено органів, які мають вносити відповідні відмітки до паспортів цих осіб.

При цьому судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тій обставині, що на час звернення позивача до відповідача діяв "Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи –платника податків та інших обов'язкових платежів", затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрований Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (z1345-04) (далі –Порядок).

Цим Порядком (z1345-04) визначено механізм реалізації норми Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів" (320/94-ВР) щодо збереження раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера і внесення до паспортів цих осіб відповідної відмітки, а також визначено уповноважений на це орган, а отже, усунута наявна раніше прогалина в законодавстві щодо цього питання.

Зокрема, згідно з п.п.1.4, 1.5 цього Порядку (z1345-04) особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 1 до Порядку.

Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку (z1345-04) .

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 вказаного Порядку (z1345-04) , у залежності від свого статусу фізична особа надає відповідний комплект документів, в тому числі свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).

Згідно із п. 3 Порядку (z1345-04) посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу.

Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів щодо достовірності поданих даних та у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку форми № В3, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.

У відповідності із п. 4 цього Порядку (z1345-04) фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації отриману від податкового органу довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до пункту 5 Порядку (z1345-04) в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № В3 на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7–9 сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку (z1345-04) .

Однак з матеріалів справи неможливо встановити, чи дотримався позивач наведеного порядку відмови від присвоєного ідентифікаційного номеру і суди попередніх інстанцій цих обставин не встановлювали, у зв’язку з чим зроблені ними висновки щодо протиправності дій відповідача є передчасними, а ухвалені судові рішення не відповідають вимогам законності і обґрунтованості.

Крім того, судом першої інстанції були допущені і інші порушення норм процесуального закону.

Так, місцевим судом прийнято рішення про повне задоволення позову, при цьому судом визнано незаконними дії Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції та зобов’язано відповідача надати позивачеві довідку встановленого зразка для надання до органів внутрішніх справ для внесення відповідного запису у паспорті ОСОБА_4, а також анулювати присвоєний їй ідентифікаційний номер.

Між тим, у позовній заяві ОСОБА_4 не ставила питання про покладення на відповідача обов’язку надати їй довідку встановленого зразка для внесення відповідного запису у паспортний документ, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зобов’язавши відповідача вчинити таку дію, тим самим безпідставно вийшов за межі позовних вимог.

Також судом взагалі не розглянуто таку позовну вимогу ОСОБА_4, як покладення на відповідача обов’язку зробити в її паспорті відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивач має релігійні переконання, яким суперечить наявність у нього ідентифікаційного номеру, і таких обставин не встановлювали суди попередніх інстанцій, хоча вони є визначальними для розв’язання такого спору.

Наведені порушення місцевим судом вимог процесуального закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних судових рішень.

Для вирішення цього спору, з урахуванням наведених вище норм матеріального права та висновків суду касаційної інстанції, необхідно встановлювати нові обставини щодо правомірності дій відповідача та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України не може зробити суд касаційної інстанції.

Крім того, суду першої інстанції слід врахувати те, що згідно із ч.2 ст. 18 КАС України адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки, підсудні окружним адміністративним судам.

За таких обставин суду також слід у відповідності до вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , ст. 22 цього ж Кодексу, вирішити питання про можливість передачі даної справи до відповідного окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2008 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.