Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року

у справі № 2а-3103/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промакс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання недійсними актів ненормативного характеру, -

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промакс"звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі –ДПІ, відповідач) від 04 квітня 2007 року № 0000232303/0, від 04 травня 2007 року № 0000232303/1, від 11 липня 2007 року №0000232303/2, від 26 вересня 2007 року № 0000232303/3, якими позивачу було донараховано суму податку на прибуток в розмірі 369892 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 110967 грн. 60 коп., всього на суму 480859 грн. 60 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, відмовити ТОВ "Промакс"в задоволенні позову.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за договорами від 01 квітня 2006 року, від 03 липня 2006 року, від 29 вересня 2006 року, укладеними між ТОВ "Промакс"(орендодавець) та ТОВ "ХарОптТорг"(орендар), позивачем були здійснені лізингові (орендні) операції, правила оподаткування яких передбачені підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ). Оскільки ці операції не відповідають визначенню фінансового лізингу, то їх оподаткування слід здійснювати як операцій з оперативного лізингу, а відтак порушень пункту 4.1 статті 4 та абзацу 2 підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР позивачем не допущено.

Згідно частини 3 статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з’ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону № 334/94-ВР лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Згідно підпункту 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 Закону № 334/94-ВР оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Актом перевірки від 26 березня 2007 року № 1147/23-504/32871040, на підставі висновків якого ДПІ прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, встановлено, що основним видом діяльності позивача є надання у суборенду майна, орендованого у АТ "Концерн АВЕК та Ко"(контейнера, тентові навіси, павільйони, торгівельні площадки, споруди та будівлі) та ТОВ "Агро-Век"(контейнера). Основним покупцем послуг є ТОВ "ХарОптТорг".

Основним видом діяльності позивача згідно довідки, виданої органом статистики про внесення до єдиного державного реєстру звітних (статистичних одиниць) Харківської області, є здавання в оренду власного нерухомого майна.

Згідно договорів оренди АТ "Концерн АВЕК та Ко"та ТОВ "Агро-Век"визначено факт надання в оренду основних фондів, які в подальшому надані в оренду згідно договорів оренди з ТОВ "ХарОптТорг". Отже, факту придбання або виготовлення позивачем основних фондів, які передані ТОВ "ХарОптТорг"згідно договорів, підприємством не надано.

Вирішуючи спір по суті, суди повинні були з урахуванням сутності заперечень ДПІ проти позову з’ясувати, яке саме майно передавалось позивачем в оренду згідно договорів з ТОВ "ХарОптТорг"від 01 квітня 2006 року, від 03 липня 2006 року, від 29 вересня 2006 року, та кому воно належало. В матеріалах справи маються копії вказаних договорів, пунктами 1.2 яких передбачено, що майно передається стороні-2 (ТОВ "ХарОптТорг") за переліком, визначеним у Додатку до цього договору і є його невід’ємною частиною. Однак таких Додатків матеріали справи не містять та судами не витребовувались.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами всім обставинам справи.

В зв’язку з цим, відповідно до вимог статті 227 КАС України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.