Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Розваляєвої Т.С.

При секретарі –Гутніченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РегВін-агроресурс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2008 року у справі за позовом ТОВ "РегВін-агроресурс" до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, третя особа Аграрний фонд про визнання неправомірним рішення, -

У грудні 2006 року ТОВ "РегВін-агроресурс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, третя особа Аграрний фонд про визнання неправомірним рішення № ІЦ-02-12/64 від 26.06.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 20 по 22 червня 2006 року головним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області була проведена перевірка правильності нарахування тарифів на вартість зберігання зерна на ТОВ "РегВін-агроресурс" за період з липня 2005 року по червень 2006 року. Внаслідок перевірки було складено Акт від 22.06.2006 року, на підставі якого Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення від 26.06.2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого на ТОВ "РегВін-агроресурс"було накладено стягнення в сумі 83 502,00 грн. В оскаржуваному рішенні зазначається, що ТОВ "РегВін-агроресурс"порушено вимоги п. 14.2.4. ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України.

Постановою господарського суду Вінницької області від 14 травня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № ІЦ-02-12/64 від 26.06.2006р. про застосування до ТОВ "РегВін-агроресурс"економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 83502 грн. Суд першої інстанції вмотивував свої висновки посиланням на ту обставину, що операції із зерном, що досліджувались відповідачем, не підпадають під визначення терміну "заставна закупівля", оскільки заставне зерно не було придбане державою і воно не підпадає під визначення об’єкта державного цінового регулювання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2008 року апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області задоволено. Постанову господарського суду Вінницької області від 14 травня 2007 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ "РегВін-агроресурс" відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зерно, яке перебувало на зберіганні підпадає під визначення режиму державних заставних закупівель.

На зазначене судове рішення апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РегВін-агроресурс", в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "РегВін-агроресурс" підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області згідно з наданими повноваженнями в період з 20-22 червня 2006р. проведена перевірка правильності нарахування тарифів на вартість зберігання зерна - об'єкта державного цінового регулювання на ТОВ "РегВін-агроресурс", за результатами якої складено акт від 26.06.2006р. Даною перевіркою встановлено, що на підприємстві в період з серпня 2005р. по березень 2006 р. зберігалась зерно сільськогосподарських товариств, що підпадає під визначення об'єктів державного цінового регулювання, при цьому Товариством нараховано за зберігання 78 299,81 грн. по тарифу –5 грн. за тн/місяць замість 2,70 грн. за пшеницю 4 кл., 2,48 грн. за пшеницю 5 кл., 2,10 грн. за пшеницю 6 кл., чим порушено вимоги п. 14.2.4 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) .

На підставі висновків перевірки Держінспекцією по контролю за цінам у Вінницькій області прийнято рішення від 26.06.06р. № ІЦ-02-12/64 про застосування економічних санкцій на загальну суму -83502 грн. за порушення державної дисципліни цін (27 834 грн. - необґрунтована виручка, 55 668 грн.- штраф 200% ) оскільки ТОВ "РегВін-агроресурс" нараховувало та стягувало завищену плату за зберігання заставного зерна урожаю 2005 р., під яке надано бюджетну позику Аграрним фондом і яке є об'єктом державного цінового регулювання.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що зерно, яке перебувало на зберіганні підпадає під визначення режиму державних заставних закупівель. Проте, з таким висновком судова колегія не погоджується.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що операції із зерном, що досліджувались відповідачем, не підпадають під визначення терміну "заставна закупівля". Згідно з пунктом 14.2.4 ст.14 Закону України "Про підтримку сільського господарства України"пільговий тариф за зберігання зерна застосовується до товару,який підпадає під визначення об’єкта державного цінового регулювання. Зміст державного цінового регулювання згідно із ст.3 вказаного Закону полягає у здійсненні Аграрним фондом інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні,не нижчому за мінімальну закупівельну ціну та не вищому за максимальну закупівельну ціну. Державною аграрною інтервенцією визнається продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забеспечення цінової стабільності.Відповідно до пункту 2.6 ст.2 Закону України "Про підтримку сільського господарства України"заставною закупівлею вважається зарахування до державного продовольчого резерву об’єкта державного цінового регулювання-зерна, за яким позика та/або плата за її використання не були погашені у строк, передбачений кредитним договором. Системний аналіз положень Закону України "Про підтримку сільського господарства України" (1877-15) свідчить,що лише у разі набуття Аграрним фондом права власності на зерно можна вважати його об’єктом державного цінового регулювання. Матеріали справи свідчать що господарства-власники зерна повернули Аграрному фонду суму позики та сплатили відсотки за її користування в строк, передбачений кредитними договорами, тобто останній не набув права власності на дане зерно, а отже зерно, яке перебувало на зберіганні у позивача, не перебувало в режимі заставної закупівлі з боку держави.

Договори із зберігання зерна між позивачем і господарствами укладені у повній відповідності до чинного законодавства України поза межами організованого аграрного ринку, і відповідно державне регулювання вартості такого зберігання зерна не могло не і не повинно було поширюватись на них. Отже, суб'єкти господарювання, зокрема зерновий склад, могли на власний розсуд і за домовленістю між собою визначати умови договору, що в жодному випадку не може розглядатись як порушення чинного законодавства України. Факт оформлення подвійних складських свідоцтв не можна пов'язувати як момент набуття зерном статусу об'єкта державного цінового регулювання, оскільки такий статус воно набуває будучи в межах організованого аграрного ринку.

Крім того у п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання бюджетних позик у межах режиму державних заставних закупівель зерна" від 09.07.2005 № 546 (546-2005-п) визначено, що бюджетні позики в межах режиму державних заставних закупівель зерна надаються Аграрним фондом виробникам зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання, під заставу такого об'єкта за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідну мету, в розмірах, які щороку встановлюються Мінагрополітики за поданням Аграрного фонду. Тобто зазначена постанова КМУ не визначає об'єкти державного цінового регулювання, більш того дані позики надаються лише виробникам зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання.

'

Враховуючи наведене, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РегВін-агроресурс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2008 року скасувати, а постанову господарського суду Вінницької області від 14 травня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237- 239 КАС України.