Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2007 року

у справі №А36/22-07

за позовом відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі –ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК")

до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі –Орджонікідзевська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У липні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.01.2007р., поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Орджонікідзевської ОДПІ №0000752301/0 від 11.08.2006р., №0000752301/1 від 18.09.2006р. та №0000752301/2 від 07.12.2006р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом було неправомірно застосовано поняття поставки товару до трудових відносин ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" із працівниками підприємства щодо забезпечення їх молоком в порядку компенсації за важкі та шкідливі умови праці, що має наслідком помилкового віднесення операцій з придбання молока до об’єкту оподаткування податком на додану вартість (надалі –ПДВ).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2007р., позовні вимоги задоволено. Скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення та стягнуто судові витрати в сумі 10,20грн. з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства не є безоплатною поставкою товару в розумінні Закону України "Про податок на додані вартість" (168/97-ВР) чи Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв’язку із врегульовані спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Орджонікідзевська ОДПІ звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову та відмовити у позові. В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що попередніми судовими інстанціями невірно застосовано положення ст. 166 Кодексу законів про працю України та ст. 7 Закону України "Про охорону праці", вважаючи видачу молока працівникам позивача компенсацією, пільгою та виплатою заробітної плати, оскільки безоплатне забезпечення працівників молоком не має ніякого відношення до визначених трудовим законодавством компенсацій і пільг, а молоко, про яке йдеться у справі, є товаром, попередньо придбаним позивачем за цивільно-правовими угодами і в подальшому є безоплатно наданим працівникам підприємства, у зв’язку з чим, за наслідками операцій з безоплатної його передачі, позивач повинен був нарахувати та оплатити до бюджету відповідні податкові зобов’язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за насліками проведення планової виїзної перевірки ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., про що складено акт №143/23-118/00190928 від 11.08.2006р. Орджонікідзевською ОДПІ, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752301/0 від 11.08.2006р., згідно з яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 116937,00грн., у тому числі, основний платіж 77958,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 38979,00грн.

За наслідками процедури апеляційного узгодження податкового зобов’язання 18.09.2006р. податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752301/1 та 07.12.2006р. - податкове повідомлення-рішення №000752301/2, якими податкове зобов'язання залишено без змін.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом квітня-грудня 2005р. та січня-березня 2006р. позивачем не нараховані податкові зобов’язання з ПДВ по операції поставки товарів без оплати (безоплатно наданого працівникам молока при роботі у шкідливих умовах праці) на загальну суму 104444,07грн..

Крім того, як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, неправомірність включення до складу податкового кредиту сум, що відображені в авансових звітах складених працівниками ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" про використання коштів, наданих на відрядження (заниження податкових зобов’язань на суму 3450,79грн.).

При чому, надаючи письмове пояснення суду щодо розрахунку донарахуваного позивачу зобов’язання з ПДВ, відповідач пояснює, що податкове зобов’язання в розмірі 116937,00грн. було донараховано за два окремих порушення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (а.с.121), а саме:

- по операціях поставки товару (безоплатне надання молока працівникам) сума недоплати становить 104444,07грн. та 37551,00грн. штрафних санкцій; частково цю суму в розмірі 75103,00грн. було визначено до сплати, а залишок, що становить 20543,00грн. віднесено у зменшення наявної у позивача суми належної до відшкодування;

- включення до податкового кредиту сум, не підтверджених належними документами (авансові звіти на відрядження працівників) на суму 3450,79грн. та нарахована штрафна санкція –1428,00грн.; частково суму донарахованого податку в розмірі 2856,00грн. було визначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а залишок суми в розмірі 594,76грн. віднесено у зменшення наявної у позивача суми належної до відшкодування.

До цього пояснення Орджонікідзевською ОДПІ суду було надано розрахунок донарахованих сум ПДВ (а.с.122, 123) по кожному порушенню окремо.

Розглядаючи справу по суті заявленого позову про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, якими визначено позивачу зобов’язання зі сплати ПДВ за два окремих порушення, судами попередніх інстанцій не було досліджено всі обставини справи, що мають суттєве значення для правильного її вирішення.

Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції розглядали питання щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання тільки в частині що стосується обкладання податком сум витрачених на безоплатне забезпечення працівників молоком, що передбачено ч.ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про охорону праці"та ст. 166 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що сума донарахування податкового зобов’язання в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, що є предметом розгляду даної справи, складається із двох порушень, які встановлено проведеною перевіркою та про які йдеться в акті №143/23-118/00190928 від 11.08.2006р..

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що суд не виконав вимоги щодо з’ясування всіх обставини справи і надання правильної юридичної оцінки.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 статті 220 КАС України).

У мотивувальній частині рішень суду першої та апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суди виходили при прийнятті рішень у справі. Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов’язаний перевіряти обставини, якими позивач обґрунтовє позовні вимоги, а відповідач свої заперечення. При чому, висновки суду повинні прямо випливати із мотивації.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області –задовольнити частково.

Постанову постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду 14 червня 2007 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.