розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі №2-а-5493/08 за позовом приватного підприємства "Харцизький центр земельного кадастру"до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання нечинною вимоги про сплату боргу, -

У лютому 2008 року приватне підприємство "Харцизький центр земельного кадастру"звернулось до суду з позовом до УПФУ в м. Харцизьку про визнання нечинною вимоги про сплату боргу від 16 червня 2007 року №Ю-92.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені вище судові рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, у період з 11.06.2007 року по 15.06.2007 року УПФУ у місті Харцизьку проведена планова перевірка додержання вимог законодавства щодо розрахунків із бюджетом по страхових внесках та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб страхувальником - юридичною особою ПП "Харцизький центр земельного кадастру", за результатами якої складений акт від 16.06.2007 року № 116

16.06.2007 року УПФУ в місті Харцизьку винесена вимога про сплату боргу № Ю-92, згідно з якою ПП "Харцизький центр земельного кадастру"має заборгованість зі сплати страхових внесків, у зв'язку з чим вимагається сплатити недоїмку у загальній сумі 2959,06 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (z0064-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (z0064-04) , органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, у тому числі, у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Підприємством виплачена одноразова матеріальна допомога працівникам у вересні 2004 року у розмірі 4435 грн., грудні 2004 року у розмірі 365 грн., червні 2005 року у розмірі 818 грн., жовтні 2005 року - 409 грн., грудні 2005 року - у розмірі 409 грн., а також у травні місяці придбано путівки для робітників за рахунок підприємства на суму 2233 грн.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України "Про державне пенсійне страхування"для роботодавців страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначається згідно із нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільна - правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Як вбачається із п.4.4 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"базою для нарахування збору до ПФУ чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оплату праці"заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, на яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена в ст..2 вказаного вище Закону, якою встановлено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того Інструкцією зі статистики заробітної плати (z0114-04) , затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004р. № 5 передбачено, що фонд оплати праці складається з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Отже, судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи відноситься одноразова матеріальна допомога та вартість путівок на відпочинок до складу заробітної плати.

Виходячи з наведеного, судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.