Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мороз Л.Л.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового

провадження касаційну скаргу

управління

праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної

державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на постанову

Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від

20 листопада 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного

адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у справі за позовом

прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в

інтересах ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту

населення Красногвардійської районної державної адміністрації в

Автономній Республіці Крим, третя особа - Головне управління

державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, про

стягнення недоплаченої грошової щорічної допомоги, -

Прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення суми разової грошової допомоги до 05 травня за 2005-2007 роки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що ОСОБА_6 є ветераном війни–учасником бойових дій, а тому відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2005-2007 роках відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки провів йому виплату такої допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги має керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , прокурор просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 суму недоплаченої грошової допомоги за 2005-2007 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року позов задоволено частково.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_6 разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій за 2007 рік в розмірі 1750 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року змінено.

Абзац другий резолютивної частини постанови суду першої інстанції викладено в наступній редакції: "Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Красно гвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн. В іншій частині позову відмовити".

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржені рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу за 2005-2007 роки відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки в таких розмірах: за 2005 рік –250 грн., за 2006 рік –250 грн., та за 2007 рік - 280 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року (489-16) учасникам бойових дій була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 280 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Тобто за 2007 рік позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня, відповідно до законів, які діяли на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.

Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги за 2007 рік, суди дійшли висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим посилання судів на пункт 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, - оскільки зазначене рішення було прийняте після проведення виплати цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2007 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за вказаний період відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів щодо відмови в частині задоволення позову щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2005 та 2006 роки, з підстав, викладених в судових рішеннях.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року, так, як і постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року, у справі в частині задоволення позову – скасувати.

В задоволенні позову прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення суми недоплаченої грошової щорічної допомоги за 2007 рік –відмовити.

В решті судові рішення залишити без зміни.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.