розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року

у справі № 2-7/10578-2006А

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ударник"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

про спонукання до списання безнадійного податкового боргу

У червні 2006 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ударник"звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про спонукання до списання безнадійного податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що існування форс-мажорних обставин в 2002 –2004 роках підтверджується даними відповідних висновків Торгово-промислової палати про підтвердження несприятливих погодних умов. А тому відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами"безнадійний податковий борг підприємства підлягає списанню.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29-31 березня 2001 року, серпні –листопаді 2002 року, 9 жовтня 2003 року, 3-5 квітня 2004 року у СВК "Ударник"мали місце форс –мажорні обставини у вигляді різких перепадів температури, дощів, вітрів, морозів, що призвели до загибелі сільськогосподарських культур на площах позивача. Вказані обставини підтверджуються висновками Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини № 2398/05-4 від 04.06.2002 року; №7772/05-4 від 23.12.2002 року; № 15311/05-4 від 27.11.2003 року; № 164/05-4 від 05.05.2004 року.

У 2006 році СВК "Ударник"звернулось до ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим з листом про списання безнадійного податкового боргує, що виник внаслідок форс-мажорних обставин.

Листом № 203/10/24-0 від 18.05.2006 року податковим органом було відмовлено в списанні вказаного безнадійного боргу з посиланням на зупинення дії підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) ) на 2006 рік.

Відповідно до підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ списанню підлягає безнадійний податковий борг, а саме податковий борг юридичних та фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.2001 року (z0016-02) податковий борг, який підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється за відомостями карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Підпунктом 4.2 пункту 4 вказаного Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, вказана в документі, який підтверджує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за даними виписки з особового рахунку позивача податковий борг по узгодженому податковому зобов’язанню по фіксованому сільськогосподарському податку за 2001-2004 роки складає 87244,54 грн.

За вказаних обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про необхідність списання безнадійного податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 87244,54 грн., який виник у період з 2001 по 2004 роки.

Що стосується посилань скаржника про зупинення на 2005 та 2006 роки дії підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, як на підставу відмови в списанні безнадійного податкового боргу, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися норм Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на ці органи функцій, повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання зазначеними особами своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями цих осіб, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 7 статті 75 Закону України від 25.03.2005 року № 2505-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких законодавчих актів України"з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством було зупинено на 2005 рік дію підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 6 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством було зупинено на 2006 рік дію підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Тобто, вищезазначеними Законами було зупинено дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ на 2005 та 2006 роки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що податковий борг в сумі 87244,54 грн. виник у період з 2001 по 2004 роки, що підтверджується висновками Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини №2398/05-4 від 04.06.2002 року; № 7772/05-4 від 23.12.2002 року; №15311/05-4 від 27.11.2003 року; № 164/05-4 від 05.05.2004 року. Протягом вказаного періоду дію підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зупинено не було.

Таким чином, податковий борг в сумі 87244,54 грн. підлягав списанню, як безнадійний.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року в даній справі залишити без змін.