Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 19.04.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008

у справі № 46/52-А (22а-2605/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Пауер Буд"(далі –ТОВ "Брейн Пауер Буд")

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду міста Києва від 19.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 1200/1511/33349153/1676/0, від 07.04.2006 № 1200/1/1511/33349153/1676/10, від 05.07.2006 № 1200/2/1511/33349153/1676/10. Ухвалені у справі судові акти мотивовано тим, що допущена позивачем методологічна помилка під час заповнення декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2005 року не призвела до завищення або заниження податкового зобов’язання, а тому підстави для нарахування контролюючим органом зобов’язання з податку на прибуток та накладення штрафу на ТОВ "Брейн Пауер Буд"відсутні.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що помилкове зазначення позивачем у рядку 15 декларації суми 4,5 тис. грн. замість 2,2 тис. грн. призвело до виникнення у платника безпідставної переплати по картці особового рахунку в сумі 2,3 тис. грн., яка може бути використана позивачем під час сплати податку в майбутніх періодах.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведеної ДПІ камеральної перевірки на предмет дотримання позивачем вимог податкового законодавства за 11 місяців 2005 року, оформленої актом від 27.01.2005 № 3/1511, було виявлено допущену ТОВ "Брейн Пауер Буд"методологічну помилку при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2005 року, а саме: зазначення у рядку 15 (сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року) суми 4,5 тис. грн., тоді як, за даними перевірки, цей показник має становити 2,2 тис. грн.;

- за висновком ДПІ, названа помилка призвела до заниження позивачем нарахованого податку на прибуток на 2,3 тис. грн., у зв’язку з чим відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 1200/1511/33349153/1676/0, згідно з яким ТОВ "Брейн Пауер Буд"було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2415 грн. (у тому числі 2300 грн. за основним платежем та 115 грн. штрафних санкцій);

- інші оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами оскарження позивачем названого акта індивідуальної дії в адміністративному порядку та внаслідок залишення його без змін, а тому дублюють його зміст;

- фактично навіть у випадку правильного зазначення позивачем у рядку 15 декларації суми 2,2 тис. грн. показник рядку 17 (сума податку до сплати) становив би від’ємне значення та не підлягав би включенню до податкової декларації.

Відповідно до підпункту "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання .

Наведена норма кореспондується з приписами підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону, за змістом якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, як вірно зазначили судові інстанції, обов’язковою умовою для визначення платникові суми податкового зобов’язання та нарахування штрафу на підставі викладених норм Закону є заниження або завищення суми податкового зобов'язання внаслідок допущеної помилки.

В даному ж разі, як вбачається із з’ясованих судами фактичних даних, допущена позивачем помилка під час заповнення декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року не призвела до відповідних негативних наслідків, що виключає правомірність нарахування ДПІ податкового зобов’язання позивачеві згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи ДПІ стосовно виникнення у платника безпідставної переплати по картці особового рахунку в сумі 2,3 тис. грн. та можливого використання позивачем цієї переплати у майбутніх періодах не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України, позаяк припущення відносно подальшого необґрунтованого заниження позивачем податкового зобов’язання не може бути підставою для відповідальності платника.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва відхилити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 19.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008 у справі № 46/52-А (22а-2605/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.