розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,

У квітні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він є учасником війни, а тому відповідно до ст. 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак відповідач у період з 2004 по 2007 роки виплачував грошову допомогу в розмірі 50 грн. у 2005-2006 роках та 55 грн. у 2007 році.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути на його користь з відповідачів 3375,35 грн. недоплачених коштів за 2004-2007 р.р.

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2008 року позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни за 2007 рік в сумі 1175 грн. 18 коп..

Зобов’язано Міністерство фінансів України і Міністерство праці та соціальної політики України виділити та перерахувати ці кошти через Державне казначейство України на адресу Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації для їх виплати ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року це судове рішення скасовано в частині визначення порядку виплати спірних коштів і прийнято у цій частині нову постанову, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області провести виплату ОСОБА_1 недоплаченої у 2007 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1175,18 грн.

У задоволенні позовних вимог до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України відмовлено.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником війни.

Частиною 5 статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) учасникам війни, до яких відноситься і позивач, була передбачена виплата щорічної разової допомоги розмірі 55 грн.

Пунктом І рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення ст. 29 та п. 13 ст. 71, якими встановлено на 2007 рік конкретні розміри виплат та зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Вирішальним для вирішення цього спору є питання, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що у 2007 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки зазначеним рішенням Конституційного Суду України № б-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Однак при вирішенні питання про стягнення сум недоплаченої допомоги на користь позивача судами попередніх інстанцій було допущено порушення вимог частини третьої статті 2 та частини третьої статті 159 КАС України, оскільки ним не досліджено і не надано правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всіх заявлених вимогах.

Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , було прийнято 09.07.2007 року.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно в період з 01.01.2007 до 09.07.2007, закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій не було звернуто увагу на те, що статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру грошових виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.