розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року у справі №2-А-205/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості, -

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його виплатити державну соціальну допомогу відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" за 2007 рік та зобов’язати відповідача виплачувати таку допомогу відповідно до вимог вказаного Закону (2811-12) в подальшому.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення, яким визнані протиправними дії відповідача та зобов’язано здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно

Справа № К-53076/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, догляд за дитиною здійснюється позивачем.

Державна соціальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу виплачувалася у розмірах відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Згідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Однак, ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.15 та Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , яка встановлює розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років була зупинена.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими раніше була зупинена дія ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Згідно резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", на рівні встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог вказаного Закону в подальшому, суди вірно відхилили, адже суди не вправі вирішувати спори на майбутнє.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира – відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року –залишити без змін.