Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Красноперекопської об‘єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2007 року

у справі № 2-23/6195-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99"

до Красноперекопської об‘єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Красноперекопської об‘єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року у даній справі позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000912301/0 від 28.07.2006 про донарахування податку на додану вартість в сумі 20648,00грн.; № 0000912301/1 від 01.09.2006 про донарахування податку на додану вартість в сумі 20648,00грн.; № 0001432301/2 від 13.11.2006 про застосування штрафних санкцій в сумі 20648,00грн.; № 0001432301/3 від 24.01.2007 про застосування штрафних санкцій в сумі 20648,00грн.; № 0000892308/0 від 28.07.2006 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16171,54 грн., у тому числі: основний платіж 4333,00грн., штрафні санкції - 11838,54 грн.; № 0000892308/1 від 01.09.2006 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16171,54грн., у тому числі: основний платіж 1333,00грн., штрафні санкції - 11838,54грн.; №0000892308/2 від 13.11.2006 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16171,54грн.,у тому числі: основний платіж - 4333,00грн., штрафні санкції - 11838,54грн.; № 0000892301/3 від 24.01.2007 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16171,54грн., у тому числі: основний платіж - 4333,00грн., штрафні санкції-11838,54грн.;

В частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000902301/0 від 28.07.2006, № 0000902301/1 від 01.09.2006, № 0000902301/2 від 13.11.2006, № 0000902301/3 від 24.01.2007 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" стосовно дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2005 року.

Перевіркою виявлені порушення пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168, що привело до донарахування податку на додану вартість в сумі 28499,70 грн., у тому числі: по декларації № 2 на суму 23361,70 грн., по декларації №3 на суму 5138,00 грн., в результаті чого позивачу були направлені спірні податкові повідомлення-рішення.

В акті перевірки зафіксовані, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.4 та 7.3.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при одержані в серпні 2005 передплати в сумі 30000,00 грн. за продукти харчування від ТОВ "Агровіта" та одержану у червні 2005 року передплату в сумі 132764,24 грн. за овочі від товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта", що стало підставою для донарахування податку на додану вартість по декларації № 2 на суму 23361,70 грн.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до вимог пункту 11.29 статті 11 Закону № 168 зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пункту 10.1 і пункту 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Пунктом 11.29 статті 11 вказаного Закону передбачено, що податок на додану вартість не сплачується до бюджету, а залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, а порядок його акумуляції та використання визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (271-99-п) , в якій вказаний інший порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, ніж той, що передбачений підпунктом 7.3.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 488 (488-2002-п) доповнено абзац 2 пункту Порядку акумуляції і використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податків на додану вартість щодо до операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (271-99-п) ).

Таким чином, вказаним доповненням встановлено, що не перераховані на окремий рахунок суми вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Частиною 4 пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" Кабінету Міністрів України делеговані повноваження з визначення порядку акумуляції та використання коштів, які залишаються у розпорядженні платника податку відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, діючим законодавством, як правильно зазначено судами, не передбачено право Кабінету Міністрів України при визначенні порядку акумуляції та використанні коштів, які залишаються у розпорядженні платника податку, визначати їх правовий статус, а також застосовувати до платника податку санкції.

Також обґрунтованими є висновки судів, що статтею 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181) передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування штрафних санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розміри штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій чи заниженні податкових зобов'язань, але підстави, з якими закон пов'язує застосування штрафу у даній справі відсутні.

За таких обставин, суди обґрунтовано прийшли до висновку, що нарахування штрафних санкцій в сумі 20648,00 грн. не передбачено законодавством, що врегульовує спірні правовідносини.

Відповідно до податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість в сумі 16171,54 грн. судами встановлено, що відповідачем не надані докази, підтверджуючі з якою метою, на які цілі, за плодоовочеву консервацію власного виробництва або ні спрямовано передплату ТОВ "Металтехпром". Відтак, з урахуванням вимог статті 72 КАС України, висновки судів про те, що передплату товариством з обмеженою відповідальністю "Металтехпром" у обсязі 30000,00 грн. у серпні 2005 року здійснено з метою придбання у позивача плодоовочевої консервації власного виробництва повністю узгоджуються з вимогами пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому податок на додану вартість в сумі 5000,00грн. правомірно віднесений до декларації № 2.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000892308/0 від 28.07.2006, № 0000892308/1 від 01.09.2006, № 0000892308/2 від 13.11.2006, №0000892308/3 від 24.01.2007 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 11838,54 грн., оскільки, як правильно зазначено судами, в силу вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону №2181 податкове зобов'язання, з якого сплачуються штрафні повинно бути узгодженим. Однак, на момент прийняття рішення про застосування штрафних санкцій у зазначених сумах податкове зобов'язання узгодженим не було.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Красноперекопської об‘єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2007 року у справі № 2-23/6195-2007А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.