Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Окунському А.Р.

за участю представників:

позивача: Нагорного Р.С.

відповідача: Слюсара С.А., Шилова А.К.

Генеральної прокуратури України: Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду 07 липня 2005 року

у справі № 5/102

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС

до Енергодарської об’єднаної державної податкової інспекції в

Запорізькій області

за участю прокурора Запорізької області

про визнання недійсним акта

У березні 2003 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу Запорізької АЕС звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Енергодарської об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області про визнання недійсним акта.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07 липня 2005 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000052310/0 та № 0000042310/0 від 10 січня 2003 року.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій Енергодарська об’єднана державна податкова інспекція в Запорізькій області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріальної та процесуальною права у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду па таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено Акт №23/7-129-19355964 від 28 грудня 2002 року (далі - Акт).

На підставі Акта прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000052310/0 від 10 січня 2003 року, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додай) вартість у сумі 264 600 грн. 50 коп. в т.ч. 178 182 грн. основного платежу та 86 418 грн. 50 коп. - штрафних (фінансових) санкцій; №0000042310/0 від 10 січня 2003 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 30 781 945 грн. в т.ч. 20 407 230 грн. - основного платежу та 10 374 715 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач прийняв наказ № 400 від 31 травня 2002 року про перехід на консолідоване нарахування та сплату податку на прибуток та до нарахування та сплати податку на додану вартість, про що повідомив відповідача листом № 6720/19 від 12 червня 2002 року.

Зазначений лист отримано відповідачем 17 червня 2002 року.

Крім того, листом від 26 грудня 2002 року № 13779 позивач надіслав відповідачу оригінал свідоцтва платника податку на додану вартість №11460518 від 19 березня 1998 року.

Однак, відповідач зазначив, що перехід на консолідовану сплату податку на прибуток не звільняє Запорізьку АЕС від відповідальності за порушення податкового законодавства, а також повернув позивачу оригінал свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі відсутності законних підстав для виключення Запорізької АЕС з реєстру платників додатку на додану вартість.

Проте, суди попередніх інстанцій не погодилися з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року "Про систему оподаткування", відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України № 2181 від 21 грудня 2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (2181-14) " платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законодавством покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори /обов’язкові платежі/, пеню та штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відокремлений підрозділ позивача - Запорізька АЕС не є юридичною особою.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України №334/94-ВР від 28 грудня 1994року "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 (283/97-ВР) )", платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений па суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеному цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до початку звітного року, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії надають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку у порядку, визначеному ним підпунктом.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (168/97-ВР) , особою, в розумінні цього Закону, є будь-яка з таких осіб: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, ввозить пересилає) товари на митну територію України, тобто йдеться про юридичних або фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 1.3 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (168/97-ВР) ) платник податку - особа, яка згідно з ним Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Виходячи аналізу вищевикладених норм, у даному випадку відокремлений підрозділ позивача не є "особою" та платником податку в розумінні Закону України №168/97-ВР від 03 квітня 1997 (168/97-ВР) року.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідальність за своєчасність та повноту сплати податкових зобов’язань податку на прибуток та податку на додану вартість у даному випадку мала нести юридична особа, а не її відокремлений підрозділ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем не виконано.

А відтак, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду 07 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановленим і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -- 239 КАС України (2747-15) .