Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод"(далі по тексту –позивач, ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2006: №0005492301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 927778 грн., у тому числі 649832 грн. –основний платіж та 277946 грн. –фінансова санкція; №0005502301/0, яким визначено штрафну санкцію в сумі 49,95 грн.; №0003241702/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість з власних транспортних засобів у сумі 358,38 грн., у тому числі 183,38 грн. –основний платіж та 170 грн. –фінансова санкція; та про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.11.2006: №0005792303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1846,85 грн.; №0005802303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 212,10 грн.

Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 01.11.2006 №0005492301/0, згідно якої позивач просить скасувати дане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування 648645 грн. податку на прибуток та застосування 277352 грн. фінансових санкцій.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 04.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.05.2007, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.11.2006:

№0005492301/0 в частині донарахування 648645 грн. податку на прибуток та застосування 277352 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0005502301/0 в повному обсязі;

№0005792303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1676,85 грн.;

№0005802303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 04.12.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Житомирі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод"за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, за результатами якої був складений акт перевірки від 16.10.2006 №3410(23-01)00375504/0110.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2006: №0005492301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 927778 грн., у тому числі 649832 грн. –основний платіж та 277946 грн. –фінансова санкція: №0005502301/0, яким визначено штрафну санкцію в сумі 49,95 грн.; №0003241702/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість з власних транспортних засобів у сумі 358,38 грн., у тому числі 183,38 грн. –основний платіж та 170 грн. –фінансова санкція; та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.11.2006: №0005792303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1846,85 грн.; №0005802303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 212,10 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 01.11.2006 №0005492301/0 прийнято відповідачем на підставі порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 649835 грн., в тому числі по періодах: за 9 місяців 2005 року - на суму 8866 грн., за 2005 рік - на суму 171993 грн., за 1-й квартал 2006 року - на суму 141900 грн., за 1 півріччя 2006 року - на суму 477842 грн.

Причиною цього визначено те, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод"завищило валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по транспортно-експедиторському обслуговуванню в розмірі 2515877 грн. на підставі звітів комісіонера - ПВКГ "Прем'єр"(м. Одеса) за відсутності товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджували б факт отримання таких транспортних послуг. Витрат по виплаті наукової пенсії не працівнику підприємства в сумі 17781 грн. та за рахунок завищення сум амортизації на 35000 грн. внаслідок безпідставного збільшення нарахування амортизації по нематеріальних активах в 1 півріччі 2006 року, у зв'язку із збільшенням вартості торгової марки на 705822 грн.

Наведені доводи відповідача спростовуються наступним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод"і ПВКП "Прем'єр"укладені договори комісії від 03.05.2005 №23 і від 28.07.2005 №24, згідно з якими ПВКП "Прем'єр"(комісіонер) зобов'язалося від свого імені і за рахунок комітента (позивача) реалізувати нерезидентам продукцію, належну комітенту, укладати договори і контракти на експедирування і митне оформлення вантажу, підписувати документи, вчиняти інші дії, необхідні для виконання доручень комітента.

Виконання умов договорів комісії, в тому числі щодо експедирування товарів, підтверджується звітами комісіонера, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод"на перерахування коштів.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка визначає правила ведення податкового обліку, не встановлено обов'язковість підтвердження таких витрат товаротранспортними накладними.

Наявність звітів комісіонера, актів виконаних робіт, платіжних доручень по господарських операціях, проведених в межах договорів комісії, свідчить про понесені позивачем витрати за транспортно-експедиторське обслуговування по операціях з реалізації товарів через комісіонера.

Встановлення відповідачем додаткового переліку документів, які не передбачені податковим законодавством з податку на прибуток підприємств, є незаконним і суперечить вимогам названого Закону.

Товаротранспортні накладні, на які посилається податкова інспекція, згідно із статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"підтверджують факт надання послуг експедитором, а не витрати ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод"як комісіонера.

Судове рішення про відмову в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2006 №0003241702 (щодо податку з власників транспортних засобів ) сторонами не оскаржено.

Суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали протиправним податкове повідомлення-рішення від 01.11.2006 №0005502301/0, оскільки збитки в сумі 49,95 грн. від нестачі 270 марок акцизного збору, які отримані позивачем від постачальника чистими, без нанесення на них будь-якого зображення, не можна визнати штрафними (фінансовими) санкціями, які стягуються в доход державного бюджету.

Щодо фінансової санкції в розмірі 170 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) за незбереження контрольних стрічок до реєстратора розрахункових операцій, то позивач її визнав і сплатив. Решта фінансової санкції на суму 1676,85 грн. застосована відповідачем протиправно.

Як вбачається з пункту 3.3.1.2 акта перевірки, підставою для її застосування в п'ятикратному розмірі стали такі обставини: в порушення статей 1, 3, 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"розрахунки із споживачами за продаж товарів невласного виробництва проведені без застосування реєстратора розрахункових операцій (через касу Чуднівської філії по прибуткових касових ордерах) на загальну суму 335,37 грн., з яких 16,50 грн. - за балон газу, 35,00 грн. - за бензин, 283,87 грн. - за електроенергію.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем як балансоутримувачем житлових будинків і мешканцями цих будинків в смт. Чуднів (користувачі послуг) були укладені угоди, згідно з якими підприємство зобов'язалось надати користувачам комунальні послуги, в тому числі електропостачання.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів.

Тому позивача, як надавача комунальних послуг звільнено від застосування реєстраторів розрахункових операцій на підставі пункту 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"при прийнятті коштів від фізичних осіб за користування цими послугами з оформленням прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 12 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Зважаючи на визначення розрахункової операції як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), зміст пункту 12 статті 9 Закону слід розуміти так, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у випадку, якщо покупець сплачує готівкові кошти в касу підприємства, а отримує товар (послуги) в іншому місці - не за місцем проведення розрахунків, що характерно, наприклад, для оптової торгівлі.

Відповідач не спростував доводи позивача про проведення розрахунків за проданий балон кисню і 10 літрів пального в касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею цього товару в іншому місці - в складі підприємства.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, перевіркою не з'ясовувалося місце реалізації товару і про цю обставину в акті перевірки нічого не зазначено.

Податкове повідомлення-рішення від 01.11.2006 №0005802303 прийнято відповідачем на підставі порушення позивачем вимог пунктів 3.1, 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (z0040-05) , так як готівкові розрахунки за придбання місячних проїзних квитків на електротранспорт на суму 132 грн. проведені без отримання розрахункових документів. За це порушення відповідач застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 132 грн.

Суди правильно не погодилися з рішенням ДПІ м. Житомирі в цій частині. В частині 80,10 грн. штрафної (фінансової) санкції позивач вимог не заявляв, ця сума ним сплачена добровільно.

Згідно з пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій"визначено, що розрахунковим документом є, зокрема, проїзний документ, що підтверджує факт продажу товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пункту 26 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1735 (1735-2004-п) , та пункту 30 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 18.11.1997 №22 (z0571-97) (в редакції від 25.10.2004), закомпостований абонементний талон, проїзний квиток (картка) тривалого користування, зразки яких затверджуються облдержадміністраціями, дають право на одержання транспортних послуг. В наказі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 11.05.1999 №116 (z0361-99) дається визначення поняття "абонементний квиток"як виду спеціального документа на проїзд в одному або декількох видах міського громадського транспорту із зазначенням виду транспорту, категорії громадян та календарного періоду його дії.

Отже, придбані позивачем абонементні талони (квитки), використання яких підтверджується відповідними реєстрами, є одним з видів проїзних документів, у зв'язку з чим є розрахунковим документом в цілях звітування за одержані під звіт готівкові кошти.

Щодо витрат по виплаті пенсії науковому працівнику.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Податкова інспекція визнає право позивача на валові витрати в частині компенсації Пенсійному фонду України виплат по наукових пенсіях, але за умови, що пенсіонер-працівник продовжує працювати на підприємстві. У випадку звільнення працівника право на валові витрати підприємство втрачає. При цьому відповідач не врахував, що відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Зважаючи на вимоги підпунктів 5.2.1, 5.3.9 і пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач обґрунтовано віднесло до складу валових витрат відшкодування різниці між сумою призначеної науковому працівникові пенсії і сумою пенсії, обчисленої за іншими законодавчими актами.

Стосовно амортизації нематеріальних активів

Дооцінка торгової марки за бухгалтерським обліком не враховувалась позивачем при розрахунку амортизації нематеріальних активів в податковому обліку.

Збільшення сум амортизації нематеріальних активів зумовлено зміною терміну корисного використання нематеріального активу на підставі наказу по підприємству від 30.12.2005 №359а.

Зміна терміну корисного використання передбачена пунктом 31 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ("Нематеріальні активи"), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242 (z0750-99) .

Право самостійного визначення підприємством строку корисного використання нематеріального активу встановлено також підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків надавати контролюючому органу документи на підтвердження причини змін терміну корисного використання нематеріального активу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які дали правильну юридичну оцінку необґрунтованому зниженню під час перевірки суми валових витрат, до яких відносяться виплата коштів на професійну підготовку працівників за профілем підприємства в розмірі 27699 грн. та попередня оплата постачальникам товарів - ВАТ "Біомедскло"та ВАТ "Спецавтотранспорт"в сумі 980262 грн., на яку згідно з підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону збільшуються валові витрати за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Житомирської області від 04.12 2006 та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 не встановлено.

Головуючий	(підпис)	О.І. Степашко
Судді	(підпис)	К.В. Конюшко
	(підпис)	Г.К. Голубєва
	(підпис)	Л.В. Ланченко
	(підпис)	Н.Г. Пилипчук