ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року Київ №К-5356/09
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі №2-а- 2251/08 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави, в якому просила зобов'язати нарахувати на її користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтями 77 та 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік .
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001 (121/2001) , і здійснює свої повноваження на підставі п, 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач повинен здійснити перерахунок позивачці пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: