Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 року

у справі № АС-04/497-06 господарського суду Харківської області

за позовом Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

до 1. Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1

2. Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2

про визнання недійсним господарського зобов’язання, -

Красноградська МДПІ Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними з підстав, передбачених статтею 207 ГК України, господарських зобов’язань у вигляді договорів № 13/03/05 від 14.04.2005 року, № 05/01/06/1 від 05.01.2006 року та № 07/01/06 від 07.01.2006 року, укладених між СПД ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_2., а також стягнення на користь держави вартості отриманого по договорам в загальній сумі 6201097 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 25.05.2007 року позов задоволено повністю.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що відповідачі при укладенні оскаржуваних угод діяли з умислом, направленим на приховування прибутку від оподаткування, завищення податкового кредиту, оскільки на момент виписування податкових накладних СПД ОСОБА_2. не мав реєстрації як платник податку на додану вартість.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 року постанову місцевого господарського суду скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б безспірно свідчили про наявність у відповідачів умислу на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Крім того, судом вказано на те, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Красноградська МДПІ Харківської області оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивачем ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 року та залишення в силі постанови господарського суду Харківської області від 25.05.2007 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що між відповідачами у справі 14.04.2005 року, 05.01.2006 року, 07.01.2006 року були укладені договори купівлі-продажу товару відповідно №№ 13/03/05, 05/01/06/1, 07/01/06.

В подальшому на виконання умов даних договорів згідно накладних відповідачем-2 було поставлено на адресу відповідача-1 сільськогосподарську продукцію: по договору від 14.04.2005 року на загальну суму 5704977 грн., в тому числі ПДВ – 950829,48 грн.; по договору від 05.01.2006 року на загальну суму 25850 грн., в тому числі ПДВ – 4308,33 грн.; по договору від 07.01.2006 року на загальну суму 470270, в тому числі ПДВ – 78378,33 грн.

Оплату за отриману продукцію відповідач-1 здійснював в готівковій формі згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів та включив до складу податкового кредиту суми: 950829,48 грн., 4308,33 грн., 78378,33 грн.

Красноградська МДПІ Харківської області просить суд визнати недійсними наведені вище договори як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу у відповідачів на приховування прибутку від оподаткування, завищення податкового кредиту.

Зокрема, наявність протиправного умислу з боку СПД ОСОБА_2. МДПІ обґрунтовує тим, що всупереч Положенню про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджено наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79 (z0208-00) , останній на момент виписування податкових накладних не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки порушив термін перереєстрації платника податку на додану вартість у зв’язку із зміною свого прізвища.

В зв’язку з наведеним, Красноградська МДПІ Харківської області вважає, що вказані вище договори підлягають визнанню недійсними на підставі статті 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання спірних договорів недійсними, судом апеляційної інстанції хоч і зазначено, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, однак не закрив провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову Красноградська МДПІ Харківської області послалась на статті 207, 208 ГК України.

За змістом частини 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, із закриттям провадження.

Судове рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, підлягає залишенню без змін.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.