провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті про визнання дій посадових осіб незаконними, зобов’язання зробити донарахування пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року,

У квітні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області про визнання дій посадових осіб незаконними, зобов’язання зробити донарахування пенсії. Свої вимоги мотивував тим, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи необхідно виплачувати пенсію в розмірі який дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% від розміру мінімальної пенсії за віком, згідно п.4 ст.54 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті Луганської області пов’язані з виплатою пенсії неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії виходячи з розміру 8 мінімальні за віком та додаткової пенсії виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача підвищувати пенсію у зв’язку з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Клопотання Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті Луганської області про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишити без задоволення, оскільки наведені в клопотанні доводи не дають підстав для зупинення виконання рішень.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи призначається у розмірі –75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54 Закону). При цьому, зазначений закон передбачає здійснення перерахунку пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Тобто, законодавець чітко врегулював порядок нарахування пенсії та здійснення перерахунку у бік збільшення кожного разу, коли збільшується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Із 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Із 01 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій. Встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 – 2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"на місяць.

Таким чином, обрахунок державної та додаткової пенсій та пенсія за віком, розмір встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування").

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" (966-14) , а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) , згідно якого, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) затверджено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць: з 01.01.2007 року –380 грн.; з 01.04.2007 року - 387 грн.; з 01.10.2007 року –395 грн.

Крім того, ч. 3 ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"зазначено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до аб.1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно з 01.04.2007 року - 410, 06 грн., з 01.10.2007 року - 415, 11 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 (v008p710-05) від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005, а також у рішенні № 6-рп (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті Луганської області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року залишити без змін.