Постановою господарського суду Волинської області від 12.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 року, задоволено позовні вимоги ТОВ "Восток-Транзіт" та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ № 00001323/0 від 23.02.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 33333 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Ковельська МДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, з посиланням на не встановлення судами всіх фактичних обставин справи та порушення норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нової постанови про відмову в задоволені позову.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що Ковельською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Восток-Транзіт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2007 року № 150/23-32930315.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі в тексті – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 33333 грн., оскільки дана сума була включена ТОВ "Восток-Транзіт" до податкового кредиту в грудні 2006 року на підставі податкової накладної № ОП-00084 від 28.11.2006 року, виписаної ТОВ "Компанія "Опціон", на суму 200000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 33333,33 грн. (передплата згідно договору № П-О-ВТ-2 від 17.07.2006 року).

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001323/0 від 23.02.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року в розмірі 33333 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування, податковий орган виходив з того, що у періоді, за який проводилась перевірка, станом на 31.12.2006 року товар по асортименту згідно специфікацій ТОВ "Восток-Транзіт" не отримувався, рахунки-фактури на партію товару, готового до відвантаження за листопад-грудень 2006 року у товаристві відсутні, тобто умови договору ТОВ "Компанія "Опціон" не виконані. Отже, ТОВ "Восток-Транзіт" в листопаді 2006 року товар (поковки) не отримано та право власності на товар не набуто, оскільки згідно умов договору № П-О-ВТ-2 від 17.07.2006 року товар (поковки), що є предметом договору, постачається в терміни згідно специфікаціям, якими постачання товару в листопаді-грудні не передбачено. В платіжному дорученні № 479 від 28.11.2006 року на перерахування коштів на адресу ТОВ "Компанія "Опціон" в сумі 200000 грн. товариством зазначено призначення платежу: за поковки згідно договору № П-О-ВТ-2 від 17.07.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній у перевіряємий період) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами встановлено, що між ТОВ "Восток-Транзіт" (покупець) та ТОВ "Компанія "Опціон" (продавець) укладено договір № П-О-ВТ-2 від 17.07.2006 року, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, якісні та кількісні характеристики якого визначаються у специфікаціях. Загальна сума договору складає 537600 грн. Термін дії договору до 31.12.2006 року. Розрахунки здійснюються шляхом передплати у розмірі 100% від суми партії товару, готового до відвантаження на підставі рахунка-фактури, виписаного постачальником, на протязі 5-ти банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Додатковою угодою № 1 від 14.09.2006 року до вказаного договору було внесено зміни та визначено загальну суму договору в розмірі 1075200 грн. Крім того, додатковою угодою № 2 від 28.12.2006 року загальна сума договору була знову змінена та визначена в розмірі 1274112 грн., а також продовжено термін дії договору до 31.12.2007 року.

Платіжним дорученням № 479 від 28.11.2006 року ТОВ "Восток-Транзіт" перерахувало ТОВ "Компанія "Опціон" 200000 грн. за поковки згідно договору № П-О-ВТ-2 від 17.07.2006 року та отримало від ТОВ "Компанія "Опціон" податкову накладну № ОП-00084 від 28.11.2006 року на загальну суму 200000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 33333,33 грн.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та умови договору, якими передбачено здійснення передплати, дають підстави колегії суддів погодитись з висновком судів щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 33333,33 грн. згідно податкової накладної № ОП-00084 від 28.11.2006 року, виданої ТОВ "Компанія "Опціон".

Крім того, слід зазначити, що в ході розгляду справи судами встановлено, що товар на 200000 грн., перерахованих платіжним дорученням № 479 від 28.11.2006 року, позивачем отримано в лютому 2007 року, що підтверджується журналом ордером № 3 за лютий 2007 року, накладними № ОП-00009 від 22.02.2007 року, № ОП-00015 від 28.02.2007 року. Договірні відносини між позивачем та ТОВ "Компанія "Опціон" продовжують існувати, кошти перераховуються як передплата, товар поставляється згідно накладних. Отриманий товар продається позивачем за кордон, що підтверджується доказами, що маються в матеріалах справи.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 року та постанову господарського суду Волинської області від 12.09.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 року та постанову господарського суду Волинської області від 12.09.2007 року залишити без змін.