на постанову Господарського суду Київської області від 19.04.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006

у справі №32/5-06/12

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним рішення ОДПІ від 30.03.2005 р. №0000151701/1, -

Постановою Господарського суду Київської області від 19.04.2006, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006, позов СПД - ф.о. ОСОБА_1 задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ №0000151701/1 від 30.03.2005 на суму 639456,90 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача та прокурора, у яких ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції проти задоволення касаційних скарг заперечив, судові рішення просив залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт №20/1701 від 23.02.2005.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено норми п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, невірно визначена база оподаткування у грудні 2004 року та у січні 2005 року, у зв'язку з чим, відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", донараховано податок на додану вартість в сумі 539301,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000151701/0 від 23.02.2005, яким визначено зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 539301,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 100155,90 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000151701/1 від 30.03.2005, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем, відповідно до договору №20/12 від 20.12.2001, отримано від ПП "Атлант" каучук синтетичний СКИ-3 в кількості 427 тонн загальною вартістю 3235806 грн., у тому числі ПДВ 539301,00 грн. Враховуючи, що на час проведення перевірки позивачем не проведено розрахунку з ПП "Атлант" за отриманий товар, строк позовної давності по зверненню за стягненням заборгованості за який закінчився 04.01.2005, дана заборгованість є безнадійною, у зв'язку з чим покупець зобов'язаний скоригувати дозволений податковий кредит або збільшити суму податкового зобов'язання звітного періоду, відповідно до п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) борг покупця у порядку, визначеному законодавством України, визнаний безнадійним, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2001 між позивачем (покупець)

та ПП "Атлант" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №20/12, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався постачати, а покупець своєчасно здійснювати оплату та приймати товар згідно з Специфікацією, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Термін дії договору, згідно п.6.1, встановлено до 31.12.2002, та передбачена можливість його пролонгації (п.6.2) на наступний рік, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 15 днів до його закінчення.

04.01.2002 сторонами укладено додаткову угоду до Договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2001, якою п.6.1 Договору викладено в іншій редакції та продовжено виконання сторонами зобов'язання за даним Договором до 31.12.2009.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі зміни договору, відповідно до пункту 1 ст. 653 Цивільного кодекс України, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодекс України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку перебіг строку позовної давності розпочинається саме з дати спливу строку виконання зобов'язання, визначеної п.6.1 Договору в редакції додаткової угоди від 04.01.2002, а тому у відповідача немає підстав стверджувати, що заборгованість за договором є безнадійною та вимагати від позивача збільшення податкових зобов'язань.

Зазначені відповідачем та прокурором у касаційних скаргах доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення, рішення судів попередніх інстанцій прийнято за повного з'ясування обставин справи та їх належної правової оцінки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг та їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Заступника прокурора Київської області та Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 19.04.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.