Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полонському району Хмельницької області (далі - УПФ), Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Житомирській області про визнання рішення протиправним і перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що у період з 10 по 14 травня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в 2-й зоні небезпечності. За наслідками роботи отримав заробітну плату у 3-х кратному розмірі, в липні 2006 року звернувся до УПФ з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням зазначеної оплати праці.

Перерахувати пенсію відповідач відмовився, що порушує його права, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_1 просив визнати рішення УПФ протиправним, зобов'язати перерахувати пенсію та на відшкодування моральної шкоди стягнути 2000 гривень і судові витрати.

Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 1 березня 2007 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про відмову у перерахуванні пенсії, зобов'язано УПФ перерахувати пенсію із заробітку одержаного позивачем у зоні відчуження, з дня звернення. Стягнуто з Державного бюджету України у користь позивача 300 гривень моральної шкоди та 600 гривень правової допомоги.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року, постанову районного суду, у частині моральної шкоди, скасовано та відмовлено у позові, в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, зокрема, у частині оплати правової допомоги тощо.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1983 року працював на посаді пожежника ППЧ-13 Баранівського району Житомирської області, у період з 10 по 14 травня 1986 року приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, перебував у 2-й зоні небезпечності, визнаний інвалідом, з жовтня 2001 року отримує пенсію, призначену в порядку Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

У липні 2006 року позивач звертався з заявою про перерахування пенсії, з урахуванням отриманого заробітку в зоні відчуження, у чому УПФ відмовило.

Зазначені обставини визнає і скаржник.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що відмова УПФ перерахувати позивачеві пенсію з урахуванням заробітку отриманого в період 10-15 травня 1986 року, є протиправною.

За приписами постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7 і постанови Державного комітету праці СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/20-43, оплата праці працівників, які зайняті виконанням робіт у 2-й зоні небезпеки, проводиться у 3-х кратному розмірі, тривалість робочого дня скорочена.

Враховуючи роботу позивача в спірний період у 2-й зоні небезпечності і вимоги щодо її оплати, перерахунок пенсії слід проводити із заробітку у 270 карбованців.

Судові рішення, у частині протиправності дій і обов'язку перерахувати пенсію, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Разом з тим, судові рішення, у частині стягнення оплати правової допомоги, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

У відповідності з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надав суду лише договір надання правової допомоги, однак докази щодо проведення її оплати, у справі відсутні.

А тому правових підстав для стягнення 600 гривень за надання правової допомоги у районного суду не було.

Не звернув на це увагу і апеляційний суд, а тому їх рішення, у зазначеній частині, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 223, 224, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 1 березня 2007 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року, у частині стягнення 600 гривень скасувати та відмовити у позові.

В решті касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 1 березня 2007 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.