розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про перерахунок призначеної пенсії по інвалідності та пенсії дітям-інвалідам до 16 років, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності та пенсії дітям-інвалідам до 16 років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2004 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 по інвалідності обчислюючи її з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.08.2001 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську провести перерахунок призначеної пенсії неповнолітнім ОСОБА_3 1991 року народження та ОСОБА_2 1992 року народження, як дітям-інвалідам віком до 16 років обчислюючи її з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.08.2001 року.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2004 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2004 року та відмовлено в задоволенні позову Ходана В. З.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2004 року, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В результаті захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, у 1993 році визнаний інвалідом ІІ групи, у зв'язку з чим йому було призначено пенсію по інвалідності. Крім того, неповнолітніх дітей позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також визнано інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою.

При цьому 02.12.2003 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України м.Івано-Франківську, де він та його діти перебувають на обліку, з заявою про перерахунок призначеної їм пенсії у розмірах, встановлених статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але в проведенні перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій, призначених позивачу та його дітям, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу були правомірними, оскільки передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , якою встановлено, що розрахунок пенсій та додаткових пенсій згідно з частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється, виходячи з розміру розрахункової величини 19 грн. 91коп.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір пенсій, призначених дітям-інвалідам, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - не може бути нижчим 3 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком а його неповнолітні діти-інваліди - у розмірі, не нижчому 3 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача та його неповнолітніх дітей є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (частина 2 статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає саме стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Разом з цим, надання частиною 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінету Міністрів України права визначати порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При цьому відсутність коштів, для забезпечення виплати зазначених пенсій в таких розмірах не є підставою для невиплати пенсій особам, які визнані інвалідами у зв'язку з аварією на ЧАЕС, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Крім того, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 р. (523-97-п) , прийнятої на виконання Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , також встановлено, що для обчислення розмірів пенсії інвалідам 2 групи та дітям-інвалідам за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним на час розгляду справи законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише за правилами, перед баченими частиною першою статті 28 Закону України "Про пенсійне забезпечення", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не було.

Зі статті 28 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) вбачається, що під час визначення розміру пенсії, встановленої відповідно до статті 54 даного Закону розмір пенсії встановлюється в розмірі 20% середньої заробітної плати за попередній рік.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежав від нового розміру середньої заробітної плати.

Оскільки пенсія позивачу та його дітям мала визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлювалась у розмірі середньої заробітної плати, то у разі збільшення розміру середньої заробітної плати перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

В залежності від зміни розміру середньої заробітної плати був встановлений такий мінімальний розмір пенсії за віком:

з 01.08.2001 року - 39 грн., з 01.01.2002 року - 43 грн., з 01.04.1002 року - 47,30 грн., з 01.07.2003 року - 50 грн.

При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно досліджено і дано правову оцінку законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідача щодо (що не заперечується і самим відповідачем), його права та обов'язки у сфері публічних відносин, перевірено обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 помилково застосував до даних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) та дійшов помилкового висновку про відсутність порушень чинного законодавства в діях управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної позивачу та його дітям - інвалідам.

За таких обставин, постановлене у даній справі рішення суду першої інстанції винесене без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи. А рішення суду апеляційної інстанції є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційної інстанцій і залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення то касаційну скаргу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2004 року - скасувати .

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про перерахунок призначеної пенсії по інвалідності та пенсії дітям-інвалідам до 16 років - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.