Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Меньшикова О. Я.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі

на постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 05.06.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у справі № 2-25/6279-2006А

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Коссов В. Є.,

відповідача – не з’явились,

Державним підприємством дослідним господарством "Передгірське" Інституту винограду і вина "Магарач" Української академії аграрних наук (правонаступником якого є позивач), з урахуванням послідуючої заяви про уточнення позовних вимог,подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Бахчисарайському районі № 00000923/0 від 17.01.2006р. про нарахування суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 319 145 грн. і штрафних санкцій в розмірі 159 573 грн.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 05.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у справі № 2-25/6279-2006А позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішеннявід 17.01.2006р. № 00000923/0.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником – заводом первинного виноробства та реалізує виноматеріали підприємствам вторинного виноробства; виноматеріали є сировиною для виробництва підакцизних товарів і не підлягають оподаткуванню; законодавством не передбачено ставок акцизного збору для виноматеріалів, що виробляються позивачем; суми податку на додану вартість відносно операцій з продажу товарів (робіт, послуг) сільськогосподарськими товаровиробниками не підлягають сплаті до державного бюджету, а залишаються в розпорядженні таких виробників.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу та уточнення до неї в яких просить ухвалу та постанову скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7, п. 11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 1, 6 Закону України "Про державне регулюваннявиробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, судові рішення без змін зазначивши, що в скарзі не вказані норми матеріального та процесуального права, які судами порушені.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 12.01.2006р. № 12/27/334818/23 про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.07.04р. по 30.09.2005р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем за цей період податку на додану вартість в розмірі 319 145 грн. при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виробництва.

Пунктом 11.29. статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Продовження дії зазначеного пункту на 2005 та 2006 роки передбачене Законами України, відповідно, "Про продовження дії окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств".

Ставки акцизного збору на виноматеріали (код 22 04 29), вироблені на підприємствах первинного виноробства та реалізовані підприємствам вторинного виробництва, які їх використовують для виробництва готової продукції ст. ст. 1, 2 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" не встановлені.

Крім того, виготовлені позивачем виноматеріали не є спеціально приготовленими алкогольними напоями для вживання, а тому до підакцизних товарів не належать, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесені лише спирт та алкогольні напої.

Таким чином, встановивши статус позивача як сільськогосподарського товаровиробника, що реалізує не підакцизнівиноматеріали підприємствам вторинного виноробства, суди попередніх інстанції обґрунтовано дійшли висновку про не порушення в даному випадку п. 11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 05.06.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у справі № 2-25/6279-2006А – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.