розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007р. у справі за позовом Хмельницького обласного відділення ФСЗІ до Адміністративно-комунальної інспекції про стягнення боргу, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з адміністративно-комунальної інспекції м. Шепетівки 5 260 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 249 грн. 71 коп. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій відповідно до ст.. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. апеляційна скарга задоволена частково, постанова господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006р. скасована, ухвалене нове судове рішення, яким позов частково задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р., Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р., залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006р, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що середньооблікова чисельність працюючих в Адміністративно - комунальній інспекції у 2005 році становила 15 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від чисельності працюючих для відповідача становить 1 робоче місце.

Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2005 році на підприємстві не було працевлаштовано працівників - інвалідів.

Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частинок першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмір середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняті інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати н; відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення включаючи день сплати.

При цьому ч. 1 ст. 18 вказаного Закону та п10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 (314-95-п) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Відповідно вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1). Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК. органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.З).

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Шепетівський міськрайоннийцентр зайнятості листом від 25.05.06р. №20-06/808 та управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради листом від 26.05.2006р. №1368 повідомили відділення фонду, що протягом 2005р. Адміністративно- комунальна інспекція про створення робочих місць та наявність вакантних посад дляпрацевлаштування інвалідів органи соціального захисту не повідомляла.

Суд апеляційної інстанції вірно вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач був позбавлений можливості створити місце для працевлаштування інваліда та забезпечити його працевлаштування, оскільки рішеннями виконавчого комітету Шепетівської міської ради всі працівники відповідача у 2005 році двічі попереджались про звільнення, а до Шепетівського міськрайцентру зайнятості подавався звіт про вивільнення усіх працівників підприємства.

Як встановлено судом, рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про реорганізацію відповідача приймались виконкомом 05.08.05р. №194 та 22.12.05р. №18. а обов"язок створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу виник у відповідача з 1 січня 2005 року.

Чинне законодавство не звільняє відповідача від обов'язку створити робоче місце для працевлаштування інваліда залежно від змін, що відбуваються на підприємстві в організації виробництва і праці.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що адміністративно-комунальна інспекція була зобов"язана у 2005р. створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, проте не працевлаштувало жодного інваліда. Тому, відповідно до ст.. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , відповідач мав сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Тому, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про те, що постанову господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006р. підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.

На підставі викладеного, доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.